Євгенія Дмітрова: «Вакцинація — шанс бути здоровими і не отримати каліцтва на все життя»

26.04.2019
1
567

Євгенія Дмітрова — лікар-педіатр, дитячий гастроентеролог. Заміжня, двоє дітей. Проживає у Сумах.

— Євгеніє Василівно, чому ви обрали саме медицину?

— Кожна дитина в певний період життя має свої мрії. До мене бажання стати лікарем прийшло у восьмому класі. Батьки запитали, ким я хочу бути, і я відповіла, що хотіла б допомагати дітям. Дивлячись, як багато хворіють і страждають, мені хотілося допомагати. Якась прив’язаність до дітей в мене була. Тоді прийняли рішення, що йтиму цим шляхом, і я все робила для того, щоб стати лікарем.

— Батьки ваші теж медики?

— Так. Батьки в мене — лікарі, і тато, і мама. Мама — гінеколог, тато — хірург. Але вони ніколи не впливали на моє рішення, давали свободу. Допомагати були готові, але вибір я мала зробити сама.

— Як ви прийшли до віри в Бога?

— Пошук почався десь також із восьмого класу, коли я перейшла із загальноосвітньої школи в гімназію. Наша вчителька зарубіжної літератури була віруюча. Звичайно, вона не говорила відкрито про це, але робила певні акценти, коли ми аналізували твори зарубіжної літератури. Якось залишилися з нею спілкуватися по навчанню і вона запропонувала мені сходити в церкву. І ми пішли в православну церкву. Мені було цікаво, де які ікони, як усе проходить... У той період я почала цікавитися. У мене була дитяча Біблія і хоча батьки не ходили в церкву,  вони не забороняли її читати. У Біблії мене приваблювали чудеса, які там описані.

У студентські роки пошук якось призупинився. Уже пізніше ми з Олександром (чоловік Євгенії — прим. автора) потрапили на тренінг Іцхака Пінтосевича (бізнес-тренер, автор книг і програм із особистісного росту), а він увесь час говорив про Бога, причому дуже конкретно. І чоловік мені каже, мовляв, якщо люди в таких колах говорять про Бога, то значить в цьому щось є. Чоловіка зацікавила ця тема, а мене зацікавило те, що він взагалі зацікавився вірою в Бога, адже раніше ми навіть не говорили про це.

У той період ми почали багато спілкуватися із двоюрідними братами Олександра, які були баптистами. Вони часто заходити в гості. Чоловік почав вивчати Біблію. Деякі вислови його сильно приваблювали, він читав і просив, щоб я слухала — а йому дуже подобалися Приповісті. Мені це нагадало дитячі роки, коли я вперше познайомилася з Біблією. Я теж стала читати, і ми навіть почали такий міні-марафон із читання Біблії дома. Розпочали з Приповістей.

Тоді я вже працювала педіатром, і мене тривожили питання сімей і цінностей: чому відбуваються розлучення, чому діти самотні тощо. На одній просімейній акції познайомилася з Віталієм Орловим (пастор церкви в Сумах, яку зараз відвідує родина Євгенії та Олександра — прим. автора). Я запитала, як можна долучитися до вирішення проблем у сім’ях, а він запросив мене на навчання по вихованню дітей. Ми з чоловіком прийшли, а це було в церкві, так там і лишилися. Тобто по суті, нас привів у церкву пошук якогось виходу в житті, тому що відчували немов би ступор — і в сім’ї, і в бізнесі. Ми шукали правильний шлях.

— Чи немає у вас конфлікту між християнськими переконаннями та виконанням професійних обов’язків?

— У мене ні. Є Закон України про медицину і він, в принципі, не вступає в конфлікт із Божими законами, як і Конституція. Чого хотілося б — аби було більше навчання про шлюб і родину і щоб сімейні принципи, затверджені в законодавстві, не змінювалися.

— Віра в Бога допомагає у професії чи ні?

— Допомагає. Власне, я молюся за важких пацієнтів, молюся за сім’ї, в яких бачу конфлікти, часто благословляю дітей, коли вони виходять з мого кабінету. Я вірю, що дитина попадає в сім’ю для того, щоб змінювати дорослих і їй потрібно навіть більше сили, ніж дорослим. Тому я молюся, щоб Бог давав дітям сили, а батьки щоб змінювалися. Іноді батьки приходять до Бога через дітей: дитина прийшла на якусь дитячу акцію чи клуб при церкві, а потім і батьки приходять. Діти взагалі легше говорять про Бога, в них немає якоїсь сором’язливості на цю тему, притаманної дорослим. Вони простіше вірять в чудеса і коли кажеш, що Бог любить їх, просто вірять в це. Мені здається, Святий Дух більше відкривається дітям ніж дорослим, адже у старших вже є певний скептицизм, вони вважають, що це випадок чи «повезло», а для дітей — це чудо, і вони просто про це кажуть.

— Наскільки сумісні медицина і християнство?

— Багато лікарів, моїх колег, моляться за пацієнтів. Коли в дочки зупинилося дихання, то мій батько, при тому що не називає себе віруючим, став на коліна і молився аби Бог повернув її назад. Аня тоді була ще маленька, а я якраз була у відрядженні. У неї піднялася температура, і вона прямо в нього на руках «відключилася». Тому я знаю: кожен вірить, але люди просто не розуміють, бо не читають інструкції. Так само, як не можна зрозуміти дії певного пристрою, не прочитавши інструкції, не можна осягнути Бога без Біблії.

— Тобто медицина і віра йдуть разом?

— Творець і дав нам цю науку. Медицина — це творіння Бога, як і будь-яка інша галузь. Якщо ми заслуговуватимемо, то Він відкриватиме нам більше, а якщо ні – то стримає знання.

— Які етичні норми є під загрозою в сучасній медицині?

— Я вважаю, що є крайнощі в трансплантології. Не саме пересаджування органів для збереження життя, а те, що це приводить до злочинів, наприклад, викрадання дітей тощо. І, звичайно, я проти хірургічної зміни статі, коли людина змінює своє тіло. У Біблії написано, що тіло — це храм Божий, якщо Бог його таким створив, значить він таким має бути.

— А як щодо пластичної хірургії?

— Тут теж багато запитань. Якщо посттравматична хірургія, то це нормально. Але якщо людині все мало і мало, і вона увесь час хоче змінювати зовнішність, то це вже психічне захворювання або навіть духовні проблеми — особистість просто не може прийняти себе такою, як вона є.

— Ваше ставлення до щеплення?

— Позитивне.

— Чому досить багато християн виступають проти щеплень?

— Я не знаю, чому кожен індивідуально виступає проти. Я особисто вважаю, що вакцинація — від Бога. Він дав ці пізнання, адже це — один із шансів для людей бути здоровими і не отримати каліцтва на все життя. Є інфекції, від яких можна вилікуватися, але вони дають ускладнення, які можуть проявитися навіть років через десять. Наприклад, після кіру може проявитися паненцефаліт, коли вражається кора головного мозку, людина втрачає практично всі навики і стає нездатною навіть доглядати за собою. Дехто каже, що краще перехворіти на кір. Так, ти перехворієш, вилікуєшся, лікарі тебе врятують, бо вони зобов’язані це зробити, але не факт, що ти через 10 років не отримаєш паненцефаліт!

— Чому, на вашу думку, сьогодні так багато акцій із протидії щепленню і відмови від нього?

— Існує дуже багато антивакцинальних структур, які не є прихильниками традиційної медицини. Традиційна медицина базується на законах природи, які створив Бог. Є статистика, яка має доказову базу. Є добровольці, які свідомо підписують документи для згоди апробації на собі тієї чи іншої вакцини. Якщо статистика каже, що цей препарат допомагає — він затверджується, якщо ні — не затверджується. На ринку доказової медицини не існує препаратів, які не працюють. Усі вакцини мають багаторічну базу доказової медицини. Тому, я вважаю, що люди, які відмовляються, просто не розуміють до кінця або ж заплуталися в інформації. Плюс є свобода слова — «кажу, що хочу, і пишу, що хочу» — це не доказово і не карається. Люди читають в інтернеті і не розбираються, хто це писав — є в нього статус професора чи немає, наукова це стаття чи ні. А насправді все ж просто: хочеш розібратися — прочитай відповідну літературу або звернися до спеціалістів.

— Ваше відношення до гомеопатії?

— Я не приймаю гомеопатичну медицину, як традиційну, а я прихильниця традиційної медицини. Так, ці препарати продаються і є навіть якісь дослідження, але ці дослідження не мають об’ємності і нормальної доказової бази. Я ці препарати не використовую у своїй практиці і не призначаю.

— Що скажете з приводу народної медицини?

— Народна медицина — це дуже широке поняття. Якщо це фітотерапія, я частково визнаю її, оскільки є багато препаратів із фітоосновою. Наприклад, валер’янка — це корінь валеріани, що використовується як заспокійливе. Є препарати, що понижують тиск, наприклад, папазол — теж на основі рослинних речовин. Є різні вітамінні комплекси, виготовлені як витяжки. Якщо ж просто заварювання трав — то це більше психотерапевтичний ефект на рівні плацебо. Знову ж таки для народних рецептів не існує серйозної доказової бази. Хоча, коли не було нічого, то використовували хоч щось.

— А як щодо східної медицини?

— Її я теж не визнаю. У своїй практиці не використовую, а те, що не використовую, я не можу рекомендувати. Плюс — зазвичай цей вид медицини платний. Оцінювати медицину слід за трьома категоріями: доступність, безпечність і ефективність. Перш, ніж щось вводити у свою практику, я вивчаю це. Будь яка методика має бути узгоджена з переконанням самого пацієнта, з духовним усвідомленням і, звичайно, мати терапевтичний ефект.

— Чи вірите Ви в змову фармацевтичних компаній чи медичних інститутів?

— Я не експерт у цьому питанні і не розбиралася в цьому. Вважаю, що кожна людина буде стояти перед Богом і даватиме Йому відповідь. Якщо є насправді якась така зла змова, то вони дадуть відповідь за це, а якщо ні, то дадуть відповідь ті, хто зводить наклепи. Я не вважаю, що мені потрібно витрачати час на пошук цієї інформації, можливо хай цим займаються журналісти чи ті, кому це цікаво. Я лікар і вивчаю медицину — людину, її тіло, психічний і духовний стан, і як їй допомогти.

— За останні роки стан медичної галузі став кращим чи ні?

— Однозначно стало краще. Реформи, що прийняли за останній рік — це покращення і сервісу пацієнта, і доступності медицини. Головне, що не обманюють, ніби все безкоштовно, а конкретно кажуть, що буде безкоштовно, а що платно. Пацієнт точно знає: якщо звернутися раніше, не запустивши свого захворювання, то на ранніх стадіях це буде фінансово вигідніше, ніж до останнього займатися самолікуванням, а потім іти до лікаря. Тоді це може вилитися в копієчку і в додаткових діагностиках, і навіть в оперативному втручанні.

— Якість препаратів теж покращилася?

— Препарати є вітчизняні і імпортні. Лікар, який поважає пацієнта, має сказати, що існує і один вид препаратів і інший, а вже цінову політику собі визначає сам пацієнт. Дуже багато доброго зараз несе державна програма з підтримки безкоштовних рецептів для пацієнтів з цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією і бронхіальною астмою. Людина знає, що вона може отримати безкоштовний рецепт, якщо звертається до лікаря. У неї є вибір чи брати безкоштовний препарат вітчизняного виробництва чи доплатити і взяти імпорт. Тобто є певне покриття витрат і це дуже добре.

— Ваші побажання читачам.

— Перше: любіть своїх дітей. Вони нам дані згори і не просто так прийшли в цей світ. Слухайте своїх дітей, бо вони наші вчителі. Друге: Бог так створив людський організм, що потрібно давати йому необхідне. Важливо правильно харчуватися, аби потім не було проблем зі здоров’ям. Третє: потрібно берегти своє здоров’я і займатися профілактикою. Це вакцинація, правильний режим дня і сну, читання позитивної літератури (а Біблія — це позитивна література), і пізнання себе.

Валентин Ярошенко



Імя: Тіні

27 апреля 2019, 16:59

Цікаво побачити таку собі, ніби-то агітацію вакцини у християнський статті!
Я розумію, що лікарям дуже важко перестати вірити у те, що їх довгі роки навчали у медичних закладах. Допускаю також, що можливо якість вакцини в Україні краща, ніж, наприклад, в США. І ще допускаю, що можливо не достатньо суттєвої інформації на українській мові, яка розкриває всю правду про сучасну вакцину, щоб так щиро вірити у користь щеплень.
Коротко, то сучасна вакцина просто калічить дітей і найгірше з цього каліцтва, це хвороба аутизм, якою в США хворіє 1 з 36 дітей віком від 3 до 17 років. Є дуже багато доказів цього від лікарів та професорів, які втратили змогу офіційно працювати, після того, як довели це. В США, велика кількість мед працівників знають про це і не роблять щеплення своїм дітям.
Так, що не спішіть критикувати тих, хто думаю інакше. Подальше здоров'я і розвиток дітей показує чия правда все таки правда!

Додати коментар

Пожертвувати