Віктор і Алла Вознюки:
«Сім’я — не місце для розваг»

31.03.2021
0
396

Як навчитися розуміти один одного й жити душа в душу? Про це Роман Лавренчук поспілкувався з Віктором та Аллою Вознюками — подружжям із міста Острог Рівненської області. Віктор — завідувач Департаменту освіти УЦХВЄ. Разом із дружиною Аллою проводить семінари для подружніх пар у церквах України. Вони відверто говорять про виклики, з якими стикнулися в подружньому житті, про власні помилки й відкриття від Бога, які допомогли їм досягнути взаєморозуміння, поваги й любові в сім’ї.

Роман: Чи навчилися ви жити душа в душу, і чи взагалі це можливо?

Віктор: Коли ми святкували 25-річчя нашого шлюбу разом зі своїми синами, зав’язалася дуже відверта розмова, під час якої кожен із трьох синів сказав нам: «Тату, мамо, я хочу мати таку сім’ю, як у вас. Я хотів би жити зі своєю дружиною так, як живете ви». І я не можу сказати, що в цьому моя заслуга чи заслуга моєї дружини. У цьому велика заслуга Бога, це його праця над нами протягом усіх цих років.

Роман: Як утворилася ваша сім’я? З якими проблемами ви стикнулися в перші роки свого подружнього життя?

Алла: Я за натурою дуже романтична людина. І тому я просила в Бога такого ж чоловіка, щоби була взаємність у наших стосунках. Також я просила в Бога, щоб мій чоловік був життєрадісним, оптимістом. Щоб він проповідував, був музикантом. І Бог послав мені те, що я просила. Наші стосунки після одруження спочатку були дуже романтичними, життєрадісними. Але, як і в кожній сім’ї, у шлюбі поєднуються різні характери, різний досвід. Тому потрібен певний період для «притирання». Цей період має як багато позитивів, так і викликів.

Найбільша проблема, з якою ми стикнулися спочатку, — це відсутність повної відвертості. Мені часто хотілося, щоб Віктор, наприклад, допоміг щось зробити фізично. Але я не говорила йому про це, а чекала, що він сам здогадається. Я намагалася різними способами натякнути йому про це, але конкретно мені було важко щось просити. Я обурювалася, що він не розуміє цих натяків. І це призводило до певних конфліктів між нами. Це привносило в нашу сім’ю неспокій і формувало не зовсім прийнятну атмосферу. Тому в якийсь момент я відчула, що потрібно щось змінити.

Віктор: Я скажу так: у нас не було чогось такого надзвичайного, драматичного. Але коли минув цей рожевий період і почався період притирання, ми зрозуміли, що не хочемо жити так, щоб у нашому житті час від часу щось вибухало, особливо в найбільш відповідальні періоди. Наприклад, я завжди був у служінні, і дуже часто певні непорозуміння й суперечки виникали саме перед святом, коли потрібно було йти до людей і проповідувати їм. Звісно, ми все списуємо на лукавого, який намагається порушити наш спокій, і десь так воно й є, бо він використовує наші слабкості. Але при всьому тому ми маємо владу це змінити.

Так, я ніколи за кафедру не виходив у стані гніву, бо ми намагалася перед тим налагодити стосунки. Але в таких випадках я почувався таким пошматованим, як після бою. Це нас не задовольняло. І ми вирішили змінити це.

Роман: Які почуття сповнювали вас у митті таких непорозумінь чи конфліктів?

Віктор: Подвійні. Зовні штормить, емоції зашкалюють, хочеться вилити їх, звільнитися від цього, але разом із тим розумієш: це ж твоя рідна людина. Тому я раджу чоловікам: коли щось накипіло й хочеться роздратуватися, хутчій беріть килимка — і на вулицю вибивати з нього сміття. Користь подвійна: і робота зроблена, і «зашпори» вийшли.

Алла: Проблема була в тому, що я хотіла, щоби було по-моєму, а Віктор — щоб по-його. І  я не раз просила в Бога: «Господи, зміни щось, так не може далі бути. Мій чоловік вибрав мене серед інших, і я повинна стати для нього благословенням. Зроби щось із моїм характером». Але я не просто молилася, я намагалася виконувати Божі вказівки щодо будування сім’ї. Я не раз просила: «Господи, дай мені справжню повагу до чоловіка, таку, про яку сказано у Твоєму Слові». Я не хотіла, щоб чоловік десь шукав цю повагу, я хотіла, щоб вона була очевидною для нього від мене.

І Господь дивним чином відповів на мою молитву. Одного разу, коли я листала наш весільний альбом, де були записані побажання друзів, то звернула увагу на один запис. Це була цитата з Біблії: «Сонце нехай не заходить у гніві вашому». Ці слова, які я добре знала до того, в ту мить настільки пронизали моє серце й стали для мене ремою від Бога. Тоді Бог дав мені дар прощати, бо до того мені було робити це дуже складно. Іноді, коли Віктор просив у мене вибачення, мені здавалося, що він робить це нещиро. Мені хотілося чогось особливого. Я розтягувала в часі свою відповідь, зволікала з певними кроками. Так Господь працював над нами. Ми робили помилки, але Він нас шліфував, і зрештою рема від Бога, відкриття з Його Слова запрацювало в нашому житті. Я щиро вдячна Богові, що Він дав мені вміння прощати, і ми вчимо цьому своїх дітей і культивуємо у своєму житті. Якщо в тебе попросили вибачення, то прийми це — і не тобі визначати рівень щирості. Поглянь в очі, обійми, поцілуй — і йди далі.

Роман: Ваша дружина говорила про рему. Що це означає?

Віктор: Є записане Боже Слово, яке назване грецьким словом «логос». Це загальна воля Божа для всіх людей. Рема — це слово, яке приходить від Бога конкретно до нас і стосується певної ситуації. Це може бути уривок з Біблії, який по-особливому відкривається нам і звучить прямо в серце, даючи змогу вирішити ту чи іншу ситуацію.

Роман: Чи отримували ви таке слово-рему для свого подружнього життя?

Віктор: Так, у моєму житті це сталося ще раніше, ніж в Аллиному. У той день ми з Аллою посперечалися. Я розгорнув Біблію, хотів знайти в ній слова для дружини. І раптом натрапляю на текст із Першого послання Петра, 3 розділ, у якому сказано: «Шукайте миру!» Це на ту мить стало для мене словом-ремою. Мене буквально накрило, пронизало це слово. Я зрозумій свій програш, бо не шукав миру.

Можна прослухати безліч хороших семінарів про сімейні стосунки, але це для нас буде як гарний автомобіль без двигуна. Власне, коли приходить рема, то це той двигун, який рухає нас. І тоді тобі хочеться це слово матеріалізувати. І ми вдячні, що Бог дав таке слово у наше життя.

Тому якщо й у вашому подружньому житті, дорогі друзі, виникають певні проблеми, просіть, щоб Бог дав це слово вам. І воно змінить вас і вашу ситуацію.

Роман: Як саме ви втілювали це слово у своєму житті?

Віктор: Мені одразу ж захотілося, щоб воно матеріалізувалося, що допомогло мені вирішити ту конкретну ситуацію. А потім, коли такі ситуації ставалися в житті, воно знову звучало в моєму серці й давало мені мудрості діяти відповідно до нього — тобто шукати миру зі своєю дружиною. Певний час бували ще ситуації, коли емоції брали верх, але в мене була чітка мета, до якої я йшов.

Ще один момент, який ми стали практикувати у своїх стосунках, — це «санітарні дні». Тобто час, коли ми висловлюємо один одному певні негативні моменти, які нас напружують у стосунках, але робимо це обережно, не забуваючи багато говорити про позитивні сторони. Але якщо ви хочете практикувати щось таке, то не треба висловлювати більше ніж одну негативну характеристику за раз. І сама розмова повинна бути у формі «плюс-мінус-плюс» — тобто позитивне-негативне-позитивне. Не намагайтеся форсувати обставин, тому що дещо з того, що ви скажете, зміниться одразу, дещо буде змінюватися протягом тривалого часу, а дещо не зміниться ніколи — і з цим потрібно навчитися мирно співіснувати. Я не говорю про щось критичне, але завжди будуть моменти, із якими ваш партнер не може впоратися. І через це не потрібно робити якусь трагедію чи драму. Просто дещо треба навчитися покривати любов’ю.

Роман: Що ви побажали б нашим читачам, які починають будувати свій шлюб, або, тривалий час перебуваючи в шлюбі, хотіли б налагодити свої стосунки?

Алла: Треба пам’ятати, що сім’я — це не місце для розваг. Це передусім обов’язки з добровільною підпискою про невиїзд. Ми перед Богом дали обіцянку, що будемо любов’ю служити один одному, і це покладає на нас певні зобов’язання. Тому для того, щоб їх виконати, потрібно докласти зусилля.

Віктор: Будьмо терплячими й плануймо своє життя, враховуючи те, що ми отримаємо не все одразу. У нас будуть проміжні досягнення. І користуйтеся благами кожного періоду. У романтичний період, наприклад, проявляйте ніжні почуття максимально. І навіть якщо щось не так, то шукайте виходу й ніколи не розчаровуйтеся один в одному. Не опускайте рук і пам’ятайте, що дуже важливо отримати слово від Бога для вас чи вашої сім’ї, яке стане стрижнем, навколо якого буде формуватися ваше щасливе подружнє життя.

Дивіться відеоверсію інтерв’ю на каналі «Крок назустріч»

 



Додати коментар

Пожертвувати