«Життя — це дар»
Після закінчення місіонерської школи «Голос надії» до нас приєдналися сім студентів, три хлопці і чотири дівчини, це потужно підсилило команду. Якщо раніше нам потрібно цілий день присвятити одному селу, то тепер — декілька годин. Ми продовжуємо роздавати християнські газети «Вірую» та «Голос надії», благовістячи про Ісуса Христа.
Відвідуємо хворих, що є не менш важливим служінням. Зокрема, сім’я Сергія і Люби особисто для мене є великим прикладом — щоразу дивуєшся, як люди, проходячи важкі періоди життя, вміють радіти і славити Бога. Я не раз запалювалась від них. Бувало, ідеш, щоб послужити їм, а виходить, що вони більше послужать тобі.
Проводили християнські табори для дітей і підлітків. Ще рік тому не можна було збирати в одному приміщенні більше 10 людей, а цей рік був насичений табірним служінням. Один із заходів був стаціонарним, і більше сотні дітей мали змогу там бути.
Тема табору: «Життя – це дар». Ми говорили про те, що життя — Божий дар. Коли ми не усвідомлюємо, звідки походить життя, то не можемо осягнути, для чого ми живемо. Незнання Творця — незнання самих себе та свого призначення. Робили акцент, що життя — не гра, розкриваючи тему гріха. У грі, якщо ти помилився, програв, то можеш переграти, але в житті це неможливо. Та сама подія вже не повториться, тому важливо жити сьогодні і розуміти, що від мого «сьогодні» залежить моє «завтра». Підводили до того, що життя на землі — це шанс, щоб потрапити в небо і жити вічно з Богом в радості. Діти мали можливість слухати біблійні уроки, молитися, самостійно досліджувати Писання, переглядати християнські вистави та навіть самим брати в них участь. Також був похід на гору. Діти брали участь в різних іграх, майстер-класах, стрибали на батуті. По-особливому мене захоплює, коли діти запалюються читати Боже Слово. А ще вони були дуже активні у співі християнських пісень. Це був особливий тиждень. Те, що діти почули, відчули і пережили, залишить відбиток на все життя.
Потім ми проводили денні євангелізації з 10 години ранку до 16-17 години вечора. Проводили для дітей програму, а потім вони йшли по домівках. Дуже багато було незабутніх історій, які я побачила на власні очі. Слава Богу за хорошу погоду, бо були прогнози на зливи і дощі, а в нас не було приміщення, щоб заховатися. Дякую Богу, що багато дітей змогли познайомитися з Ним, а також своїм рідним розказати те, що почули.