«Я збудую Церкву Свою, і брами пекла не здолають її»
Внаслідок російської військової агресії в Україні було пошкоджено або повністю зруйновано понад 700 релігійних споруд. Понад 35 із них — доми молитви Української церкви християн віри євангельської. До вашої уваги — історії двох церков, які втратили власні приміщення останніми днями.
«Було відчуття, ніби батько вмер…»
24 червня 2026 року внаслідок російського обстрілу в прикордонному місті Середина-Буда на Сумщині згорів дім молитви церкви ХВЄ. Будівля, яка понад два десятиліття була духовним осередком міста та місцем допомоги тисячам людей під час війни, згоріла до тла. Про пережите розповів пастор церкви Анатолій Величко, який уже багато років служить на Сумщині. Понад пів року тому внаслідок обстрілу було знищено двоповерховий готель при церкві, а тепер російська атака забрала ще й дім молитви.
«До кордону з Росією звідси, як мовиться, рукою подати — десь пів кілометра, — каже Анатолій. — Тож не дивно, що більшість навколишніх будинків уже давно була зруйнована російськими обстрілами. Наш дім молитви ще стояв, але зібрання в ньому вже не проходили. До останнього часу ми збиралися по домах».
До повномасштабної війни церква активно розвивалася. Спочатку богослужіння проходили у придбаному будинку, де проживала сім’я пастора-місіонера. 23 роки тому, коли громада зросла, віруючі придбали іншу будівлю та пристосували її для богослужінь. Сьогодні пастор Анатолій із дружиною і 9 дітьми тимчасово проживає у Шостці.
«Одна жінка дзвонить: «Ваша церква згоріла!» Я кажу: «Згорів лише будинок. Бо Христос сказав: «Я збудую Церкву Свою, і брами пекла не здолають її», — розповідає служитель. Разом із тим, він не приховує болю, що пронизав серце, коли почув звістку про приліт: «Коли брат Василь Дворецький, пастор церкви в Ямполі, повідомив про наслідки обстрілу, таке відчуття було, наче батько вмер… Це ж не просто будинок згорів — це історія наша згоріла». Сьогодні потрапити до місця, де стояв дім молитви, майже неможливо. Дорога — під ворожим вогнем, міст — зруйнований. Попри небезпеку, у Середині-Буді залишаються люди, переважно літнього віку. Пастор неодноразово пропонував їм евакуюватися, однак багато хто свідомо вирішив залишитися вдома.
«Особливо боляче, — говорить Анатолій, — згадувати, скільки добра було зроблено через цей будинок за роки війни. Через нього пройшли просто тисячі людей. Вони знаходили тут заспокоєння і допомогу. Було передано сотні тонн продуктів, одягу…» Церква регулярно проводила євангелізаційні зустрічі, дитячі табори. Хоча будівля знищена, громада не втратила віри та надії. Пастор Анатолій переконаний: після звільнення української землі церква знову повернеться до Середини-Буди, щоб відбудувати дім молитви й продовжити служіння людям.
«Ми залишаємося служити»
30 червня 2026 року три керовані авіаційні бомби впали поблизу дому молитви церкви «Добра Новина» у Краматорську. Потужна вибухова хвиля пошкодила історичну будівлю: обвалилася частина стелі, вибито вікна, значних руйнувань зазнали внутрішні приміщення. Для Краматорська це більше, ніж пошкодження ще однієї споруди. Від початку повномасштабної війни церква стала для людей місцем підтримки і надії. Саме тому удар торкнувся сотень мешканців міста та переселенців.
«Будівлю звели ще в 1943 році. Після війни тут був дім культури, а 26 років тому його придбала наша громада», — розповідає адміністратор церкви Едуард Павенко. Відтоді стару будівлю поступово відновлювали, і сьогодні вона залишається однією з архітектурних окрас міста, розташована в центрі, у парковій зоні. «Це історична будівля, одна з двох у Донецькій області з унікальною акустикою. Ми вкладали в неї сили, молитви й серце», — каже служитель.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, багато людей евакуювалися. Пастор Віктор Павенко, його син Едуард, інші служителі та частина членів громади залишилися служити. Церква проводить зібрання, роздає гуманітарну допомогу, готує гарячі обіди для бездомних і переселенців. А також забезпечує містян питною водою із власної свердловини, адже в Краматорську практично немає води.
«До обов’язкової евакуації богослужіння відвідували 700-800 людей. Сьогодні — близько 300. Поліція і міська адміністрація самі направляють людей до нас, бо знають: тут дадуть одяг, взуття, їжу, засоби гігієни і підтримають. Через гуманітарну допомогу люди почали знайомитися з церквою, відкривати для себе Бога» — розповідає Едуард. Серед тих, хто відвідує дім молитви — люди з Бахмута, Авдіївки, Покровська, Костянтинівки, Дружківки та інших населених пунктів.
КАБи вибухнули приблизно за 200 метрів від дому молитви. Саме вибухова хвиля завдала основних руйнувань. Про авіаудар Едуард дізнався від свого батька. «Я почув три вибухи. Потім батько зателефонував і сказав: «У нас вилетіли вікна. Треба приїхати». Коли я побачив будівлю, це була дуже болісна картина. У великій залі вибило майже два десятки вікон. Найстрашніше — не витримала стеля, вона обвалилася. Усе приміщення в пилюці. Ми саме готувалися до відкриття дитячого табору. Але тепер усе змінилося. Попереду великий обсяг роботи…» — каже служитель.
Попри руйнування громада не припиняє служіння. Віряни займаються прибиранням і думають про відновлення будівлі. Просять усіх небайдужих долучитися молитвою та коштами. Едуард Павенко говорить про майбутнє з вірою: «Вірю, що Краматорськ і Слов’янськ були, є і будуть Україною. Вірю, що Бог збереже наші міста. Нам дуже боляче дивитися на руйнування, але будемо відновлювати цей дім. Бо для нас це не просто будівля — це місце, де люди знаходять допомогу, молитву і надію».
