«Я не впізнаю свого сина!»

15.08.2019
0
456

Літо дуже гарна пора для благовістя. Сонячне небо, тепла погода, багато часу для відпусток та канікул, відпочинку для дітей… На це літо ми запланували провести 3 дитячих майданчики: в Царичанці, Могилеві і Прядівці.

23-26 липня майданчик в с. Могилів зібрав 144 дитини; 28-30 липня — 130 дітей в с. Царичанка; 31 липня ­- 2 серпня — 128 дітей в с. Прядівка. Усього 402 дитини почули Євангеліє й отримали гарні враження. Майданчики проходили швидко, активно і пізнавально. Намагалися розвинути в дітях такі риси, як повага та любов один до одного, доброта, чесність. Були гуртки зі спорту, музики, рукоділля, англійської мови, а також — біблійні уроки. Духовні години були присвячені спілкуванню з Богом, розповідям про створення світу, усвідомленню людських гріхів та особистісному росту і розвитку. Діти вчились спілкуватися між собою з позиції доброти, прийняття і любові.

Наша команда складалася з 25 молодих людей з Царичанки, Могилева, Кривого Рогу, Карпилівки і навіть із США.

Особливо моє серце зворушила історія про одного хлопчика з с. Прядівка. Я його знаю вже 3 роки, оскільки працюю психологом і завжди присутня на психолого-медико-педагогічній комісії з обстеження невстигаючих дітей школи. Це для того, щоб сформувати простішу програму для їхнього навчання. Цього хлопчика приводять до нас уже 3 роки, але обстежити його не вдається — починається велика істерика і він втікає, не йде на контакт з людьми. Приїхавши в Прядівку, я побачила, як він ходить і здалека дивиться, як ми розкладаємо наш інвентар. Команду я попередила, щоб не лякалися, якщо він почне істерити. Розпочався майданчик, і малюк прийшов зареєструватися, виглядав спокійним, але дуже настороженим. Його привела мама разом із 2-ма братиками, зі сторони спостерігала за його поведінкою. Хлопчик провів з нами 3 дні, не було жодних істерик, він посміхався, брав участь у всіх іграх, був уважним на біблійних уроках та на богослужіннях. У мами були сльози на очах, вона сказала: «Я не знаю, що з ним, але я не впізнаю свого сина!»

Галина Григорчук, Дніпропетровська область, уривок з листа

 

 

 



Додати коментар

Пожертвувати