«Ваша підтримка допомогла мені повірити,
що Бог є»
Кожного дня життя приносить якісь зміни та корективи. Часто це відображається на роботі команди в церковному служінні. В кінці 2023 року троє молодих сестер, які активно служили в громаді, виїхали закордон. Враховуючи, що за останні два роки ще 5 працівників виїхали, нелегко сприймати таку реальність. І ще більшою стає потреба в працівниках. У нас навіть призупинилося служіння підліткам. Це болісне питання, адже ми розуміємо, як важливо не втратити напрацьованих стосунків.
Слава Богу, продовжується служіння дітям. Щосуботи проходить для них навчання. Також проводяться різні заходи, на які діти запрошують батьків. Таким чином знайомимося з ними, спілкуємося та запрошуємо до церкви.
Регулярною залишається робота з клієнтами пробації, з умовно засудженими. Це непроста категорія людей, тому служіння їм завжди забирає багато сил, потребує особливої мудрості та підготовки. Приємно, що керівник Центру пробації бачить у церкві та служителях важливих учасників процесу допомоги цим людям.
Нас підбадьорює, коли приїжджають команди, щоб допомогти. Ці моменти особливо цінні та наповнені активним служінням. Цьогоріч приїжджала команда з Волині, провели дитячі різдвяні заходи в нашій церкві та в с. Хухра. Більше сотні дітей та чимало батьків були учасниками та слухали історію про народження Ісуса Христа. Разом із молоддю відвідували церкви в нашій окрузі та ближче до лінії фронту. Особливо з радістю приймали в Охтирці, Тростянці, Куп’янську. А нещодавно почули жахливу новину про загибель пастора Юрія та про те, що церква вщент зруйнована. Біль невимовний.
Один із напрямків служіння, який зараз розвиваємо — сестринські зустрічі. Зазвичай у церквах більше жінок, тому це актуально і важливо. Зустрічі проводить дружина. Кожного разу викладається тема про одну з жінок Біблії, виносяться практичні уроки з її життя. Це хороший час і можливість поспілкуватися, помолитися та просто підбадьоритися.
Найбільш важливими для людей є особиста увага та час. Тому завжди намагаємося відвідати тих, хто не зміг прийти до церкви. Часто навіть телефонний дзвінок може засвідчити людині, що про неї пам’ятають. Багато хто потребує фізичної допомоги. Звісно, хтось може й егоїстично використовувати християн. Але нещодавно одна жінка сказала: «Ваша підтримка й небайдужість допомогли мені повірити, що Бог є». Вже багато років вона хворіє на онкологію. Всі кошти йдуть на лікування. Коли ми дізналися про її проблему, стали допомагати продуктами, зробили запаси паливних брикетів на зиму. Валентина, так звати жінку, не може приготувати собі їжу, бо важко працювати руками. Коли дружина зварила їй супу, для неї це стало зворушливим проявом уваги і турботи. Саме такі незначні буденні справи і складають наше життя і служіння.
