«Діти героїв»

28.02.2026

Останнім часом Бог говорить в моє серце, що після найтемнішої ночі настає ранок, а після смерті — воскресіння. У воскресінні Ісуса Христа — велика надія. Адже хоч ми інколи і проходимо важкі періоди, схожі на найтемнішу ніч, але ранок обов’язково прийде, воскресіння обов’язково буде.

Я продовжую служити в Котельві, радує те, що можу бути корисною. У церкві «Нове життя» регулярно відбуваються дитячі та підліткові, молитовні й загальні богослужіння. Щоп’ятниці роздаємо хліб.

Провели зустріч «Діти героїв» для тих, чиї батьки загинули на війні або є зниклими безвісти. Бачили посмішки дітей, втішалися, що можемо їх розрадити серед сумних днів. Також мали жіночу зустріч на тему «Марта і Марія: віра чи діла?» Це був час навчання одна від одної. Сестри ділилися пережитим. Відбувся захід для дітей, які відвідують наш клуб «Незламні», та їхніх батьків. Діти підготували відео вдячності Богу за батьків. Батьки разом з ними малювали спільну сімейну картину. Була дуже дружня та тепла атмосфера. Приймали команду молоді з Луцька, яка приїжджала допомогти у служінні.

Хочу поділитися свідченням, як посіяне повертається до нас. Коли багато працюєш, стараєшся та вкладаєш у служіння, хочеться бачити результат. Але інколи просто не помічаєш, як Бог тихо діє у твоєму житті. Так трапилося і зі мною. Я докладала багато зусиль, часу та уваги людям, і настав момент, коли посіяне повернулося. Ті, кого несла на руках молитви, стали для мене великою підтримкою та відповіддю на багато питань. Бог промовляв через них до мого серця. І я зрозуміла: це все було не даремно. «Творімо ж добро невтомно, і пожнемо тоді вчасно, якщо не знесилимося й не відступимо» (Гал.6:9).

Для Бога немає нічого неможливого, Він здатен преображати людські серця. На підліткові зустрічі до нас приходять двоє хлопців. Спочатку вони були дуже замкнутими. Але поступово на наших очах наче ожили, відкрилися, влилися в колектив і стали тими, на кого всі чекають. Так приємно бачити змінені серця, радію, що можу бути частиною цих змін, створюючи довірливу атмосферу, де діти можуть бути собою та відчувати себе прийнятими.

Світлана Каразія, Полтавська область, уривок з листа

* * *

Уже понад півтора року я служу на Полтавщині, присвячую себе служінню дітям та підліткам. Котельва — місце де відкривається моє серце і наповнюється любов’ю завдяки людям, які поряд. Радію, що можу брати участь у їхньому духовному розвитку, підтримувати, навчати та вкладати цінності віри. Бачимо зміни, які відбуваються з дітьми та підлітками, і це надихає служити ще більше. Ось декілька свідчень, як під впливом Божої любові поступово відкриваються серця дітей і дорослих.

Один юнак вперше прийшов до нашої церкви під час літнього християнського майданчика. Сказав, що він тут з примусу своїх родичів. Під час спілкування, завжди сперечався або уникав розмови. Я навіть думала, що бачу його востаннє, але ні… Хлопець став відвідувати підлітковий клуб та досліджувати з нами Біблію.

Одна дівчинка-підлітка регулярно відвідувала зустрічі разом зі своєю подругою, та з часом вони стали приходити все рідше. Щоразу, коли зустрічалися, запрошувала в гості, бо по-особливому їх полюбила. Дівчата все відповідали, що зайдуть, але я вже почала втрачати надію… І ось одного разу, коли готувала залу до дитячого клубу, в двері церкви постукали… До приміщення невпевненим кроком зайшла ця дівчина, обійняла мене і сказала, що хоче поговорити. Ми мали хвилин десять на спілкування, поки її друзі чекали на неї, пізніше вона мене з ними познайомила. Надіюся, що колись вона прийде до Господа, як у той вечір прийшла до мене — просто поговорити, просто відчути тепло та підтримку.

Ще одна історія, яка запала мені в душу — про дівчинку, яка мала серйозні проблеми зі здоров’ям. Це випробування стало викликом для всієї її родини. Бабуся стала шукати місце, де дитина перебуватиме серед дітей її віку і запропонувала привести до нас. Батьки були дуже відкриті до цієї ідеї. Через короткий час ми помітили бабусю на недільних богослужіннях та молитовному зібранні.

До нас стали приходити дівчата-сестри. Спочатку ставилися до всіх насторожено. Весь час трималися осторонь. Але крок за кроком стали частиною підліткового клубу, зараз вони ті, про кого кажуть «душа компанії». Тепер дівчата уже навіть беруть участь у церковних служіннях.