«Церква, яку вони знали»
Уже понад шість місяців як нас прихистила Волинь, а церква в с. Лище Луцького району дала нам можливість служити. За підтримки місії «Голос надії» та церкви «Преображення» придбали земельну дільницю в с. Воротнів і почали будувати дім. Намагаємося поєднувати будівництво та місіонерську діяльність.
На жаль, ми не змогли розгорнути табірне служіння на весь літній сезон, як ми робили це зазвичай. Проте все ж налагодили роботу серед сімей з дітьми у двох селах. Провели дводенний євангелізаційний табір «Зернятко добра» для дітей та їхніх батьків.
Послужили дітям із малозабезпечених родин с. Воротнів необхідною канцелярією до школи, що торкнулося багатьох сердець. Особисто відвідавши ці сім’ї, мали можливість познайомитися, поспілкуватися, налагодити зв’язок. Маємо свою міні-пекарню, випікаємо хліб для малозабезпечених сімей, пенсіонерів. Стараємося навідувати ті родини, з якими познайомилися, з Євангелієм.
Жителі Межової, які потерпають від щоденних обстрілів, досі нам дзвонять — як церкві, яку вони знали — просять допомогти з евакуацією. Доводиться шукати для них можливість виїхати. Декому знаходимо житло на Волині, бо є такі люди, які сильно прив’язанні до нас, бажають і тут бути з нами… На жаль, наше селище, де ми прослужили 22 роки, щодня потерпає від нещадних обстрілів. Молимося за той край і людей, які там лишилися.
На фоні складної ситуації в Україні, маємо дуже гарну новину. У нас народилася ще одна донечка — Софія. Тепер нас вже восьмеро.
Володимир Федорук, Волинська область, уривок з листа
* * *
Ми живі та здорові, бо милість Божа оновлюється кожного ранку. Продовжуємо звершувати ввірене нам служіння в Петропавлівці. Із сумом спостерігаємо як навколо нас закриваються церкви. «Голос надії» у Межовій, «Свята трійця» у Покровському... Ці громади започаткували працівники місії «Голос надії». Відали десятки років життя, свою молодість, силу та немалі ресурси. Надіємося, що наша праця не була марною перед Господом. І там відродиться та проросте посіяне зерно Божої правди.
З Межової вдалося вивезти всіх членів церкви. На жаль, не все змогли вивезти з дому молитви. Досить швидко все змінилося. Багато людей залишилися в селищі через зволікання. Наразі евакуація можлива тільки броньованими засобами. І то не всі хочуть їхати. Люди залишилися без світла, води, газу та зв’язку. Покровська церква стала активно пакувати речі. Другий тиждень не збирається на богослужіння. Віруючі залишають свої домівки, віддаючись на милість Господа. Хто буде наступним?
Незважаючи на обставини, останнім часом провели до десятка євангелізаційних заходів для різних категорій людей. Роздали чимало допомоги та благовістили надію в Ісусі Христі. Мали навіть триденний дитячий майданчик на території дому молитви. Приходили до 80 дітей, деякі з батьками.
Продовжуємо активно підтримувати захисників. Періодично їздимо до хлопців з обідами. Хоча кожного разу стає все більш небезпечно — і для нас, і для військових. Завдяки Капеланському відділу нашого об’єднання, розпочали новий проєкт. Встановили авто в якому можна помитися та попрати білизну. Це служіння для захисників, у якому задіяна церква та інші небайдужі люди.
Щиро дякуємо за підтримку нашого служіння. Цінуємо вашою небайдужістю, щирістю, жертовністю та молитвами.
Валентин Моісеєнко, Дніпропетровська область, уривок з листа