Жахлива ніч у Смілі
Щороку наш пастор піклується, щоб усі члени церкви, в тому числі і люди похилого віку, могли побути на природі. Тому було організовано кілька виїздів усією церквою до пастора на дачу поблизу лісу. Після одного такого виїзду лишили наших підлітків на трьохденний табір у цьому ж селі. У них була цікава програма, зустрічі з різними людьми, які ділилися своїм досвідом та заохочували молодих людей до хороших справ.
У червні сталась тривожна подія для нашого міста. Ми пережили жахливу ніч. Багато дронів летіли просто над нашими головами і вибухали десь зовсім поруч. Шум стих, і через короткий час ми знову почули страшні звуки — це одна за одною вибухнули кілька ракет. Потім ми дізналися, що дрони знищили навчальний корпус місцевого коледжу. Вибуховою хвилею від ракет були пошкоджені житлові будинки, гаражі, авто. На щастя, люди всі лишились живі. Але дуже багато руйнувань. У цей час мій чоловік з командою саме був у черговій волонтерській поїздці на схід. Коли повернувся, наша команда організувала польову кухню біля постраждалих будинків. Люди були дуже вдячні за гарячі страви, адже дехто навіть не замислювався, що буде їсти в цих обставинах. Брати також допомагали забивати потрощені вікна. Місцева влада висловлювала вдячність, що наша церква одна з перших приходить на допомогу у складних ситуаціях.
Відправити групу наших підлітків у християнський табір в Карпати. Вони поїхали разом з іншою групою — підлітками з рівненської області. Це був для них час цікавих знайомств, спілкувань та надзвичайних емоцій.
Найкраща подія як для церкви, так і для нашої сім’ї — водне хрещення. У завіт із Богом ввійшли 5 людей, у тому числі наш старший син та його друг. Ми як батьки дуже щасливі.
Кілька людей із нашої молоді вступали у вищі навчальні заклади. Ми щиро переживали за них. Із Божою допомогою, маємо трьох студентів у світських закладах освіти, а також двох студентів семінарії. Радіємо, що молоді люди зростають і розвиваються.
Також пройшов табір «Народжені перемагати», який об’єднав молодь Черкаської та Кіровоградської областей. Вони відпочивали на природі, жили в наметах, спілкувалися, слухали семінари, співали та молилися. Наші старші діти були дуже задоволені цим часом! Пізніше наш керівник молоді організував виїзд на кар’єр з ночівлею.
Трохи вагалися, чи зможемо провести табір своїми силами, адже в нас небагато досвідчених дитячих служителів. Натомість є багато молоді та підлітків, які хочуть допомагати. Тому вирішили готуватися і молитися про Боже благословення. Результат нас порадував — це була яскрава подія. Мали три дні, насичені дитячим сміхом, піснями, іграми, молитвами та Божим Словом. Для дітей це було свято! А для наших підлітків — час власного зростання в служінні.
Ми з чоловіком відвідали ретрит для сімей капеланів, душеопікунів у Карпатах. Учасники ділилися досвідом, переживаннями, а також молилися і благословляли один одного на подальшу працю.
А праця триває постійно. Цього літа у чоловіка було особливо багато поїздок на схід та до шпиталю. Знаходяться спонсори, які допомагають матеріально, щоб ці поїздки відбувались. Щоразу, як наша команда вирушає, молимося, щоб Бог і їх беріг і використовував.
Ірина Крапивна, Черкаська область, уривок з листа
* * *
29 червня ми прокинулися від звуку шахеда. Виглянули у вікно, звук стрімко наближався. Швидко взяли дітей на руки і вибігли у коридор. Почувся вибух, знову звук шахеда, знову вибух. І так кілька разів. В під’їзді почалася метушня, плач. Ми з дітьми спустилися в підвал, де вже перебували більшість жителів нашого під’їзду. Через деякий час почули свист ракет і знову вибухи. У наше місто тієї ночі прилетіло близько 10 шахедів і 3 ракети. Різною мірою постраждали 24 багатоповерхівки, 109 приватних будинків, 4 навчальних заклади, 2 медзаклади, гаражі, автомобілі. Але ніхто не загинув! Ми бачимо у цьому Божу милість. Майже всі шахеди влучили в технікум, який знаходиться від нас приблизно за 600 м. Напередодні у цьому технікумі був випускний. Але на час прильотів людей там не було. Після перших вибухів багато людей спустилися в укриття, що врятувало від наслідків прильоту ракет. Ракета влучила приблизно за 60 м від дев’ятиповерхівки. Місцева влада звернулася до нашої церкви за допомогою. На місці прильотів розгорнули польову кухню, забивали вікна і двері, які повилітали, фанерою.
6 липня у нашій церкві відбулося водне хрещення. У заповіт із Богом ввійшли 5 осіб, в тому числі одна літня жінка. Вона втратила онука на фронті ще на початку війни, дуже тяжко це переживала. Через ці страждання прийшла до церкви. Одного разу, коли ми підвозили її додому, жінка переповіла розмову з її дочкою: «Мамо, навіщо ти ходиш до тої церкви? Бачиш, Бог все одно не допомагає?» — «Доню, це ще не кінець!» На той момент її зять вже майже 100 днів перебував на передовій без зв’язку. Вони нічого про нього не знали, але теща постійно молилася, церква молилася. І на наступному тижні після цієї розмови, чоловік вийшов з оточення і вивів свою бригаду — усі живі! Він розказував про страшні речі, які там довелося пережити, оскільки вони залишилися без забезпечення. Одного разу він цілу добу не знімав шолом через бойові дії, відчув, що щось муляє. Коли зняв шолом, то побачив там кулю, яка застрягла і дошкуляла. Віримо, що по молитвах Бог явив Свою милість! Такі свідчення зміцнюють віру, надихають церкву продовжувати стояти в молитвах.
Протягом цього часу ми брали участь у підготовці та проведенні таборів для молоді Черкаської та Кіровоградської областей. Зокрема, 15-17 серпня мали євангелізаційний табір у Смілі. Майже 75 дітей слухали Євангелію, разом гралися та навчалися. Маючи досвід спілкування з людьми різного віку, все більше переконуюся, що найкращий ґрунт для Божого Слова — дитячі серця. Старшим людям набагато важче прийти до Бога. Коли була молодою, думала навпаки, що старші люди, усвідомлюючи наближення смерті, більше шукають Бога.
Я почала доглядати за самотнім дідусем, якому 87 років. У нього немає майже повністю правої руки. Він втратив її ще у молодому віці, коли потрапив під тепловоз. У дідуся вже деменція, непросто з ним. Багато з ним спілкуюся на біблійні теми, молюся за нього.
Людмила Демчук, Черкаська область, уривок з листа