Виїзд з Новоайдара
Усьому світу відомо про події, які відбуваються в Україні. Ми були змушені виїхати з Новоайдара 26 лютого, а вже через кілька годин він був окупований. Наше серце розривалося, адже нам довелося покинути те місце, куди Господь нас покликав. Це був найважчий момент для нас... Не стільки залишений будинок і те, що в ньому… Непросто нам дався виїзд. Ніхто з людей нашої церкви не захотів їхати разом з нами, а потім уже хотіли, але не могли.
Ми приїхали до Чернівців, нас добре прийняли брати. Поки що вирішили бути і служити тут. Як тільки з’явиться можливість їхати назад, ми, звичайно, повернемося. А поки що тут вже почали проводити зібрання для переселенців у будинку, в якому й самі живемо. Окремо — служіння для дорослих, для дітей та підлітків. Ми потрапили в хороше місце, разом живемо, спілкуємося, дружимо та будуємо стосунки. Тут дуже багато дітей різного віку. Ми маємо досвід, тож займаємось з ними.
Маємо зустрічі місіонерів, які виїхали разом із нами з Донецької та Луганської області, та інших служителів. Окреслили завдання, які можемо виконувати тут у Чернівцях та області. Вирішили взяти на себе відповідальність за ще три місця, де живе багато переселенців, щоб служити їм. Одне місце — там живе 120 інвалідів, дуже багато дітей і дорослих, які потребують не тільки продуктів, а й духовної підтримки. Проводитимемо євангелізації, дитяче служіння, домашні групи та багато іншого.
Брати також не залишають поїздки в гарячі точки Донецької та Луганської областей та Запоріжжя.