Станція «Вибір»

31.08.2021
0
174

Ми продовжуємо жити і працювати в м. Полонне, а також їздимо в с. Новолабунь, де проводимо богослужіння, молодіжно-підліткові зустрічі. Дуже приємно, що на зібрання приходять нові люди. Один чоловік Міша років 30 зараз регулярно відвідує богослужіння, каже, що відчуває Божу присутність і гаряче молиться. Але його рідні дуже проти, кажуть: «Церкву спалимо!» А Міша все одно приходить.

У липні ми мали дворовий християнський табір в Полонному. Приїжджала команда молоді з моєї церкви с. Рованці Волинської області. Їх було 27 чоловік, а разом з нашими — до 40. Дехто з хлопців ночували прямо на стадіоні в наметах. Дітей було приблизно 140, майже всі з невоцерковлених сімей. Під час табору проводилися різні конкурси, гуртки, біблійні уроки, християнські співи, вистави, була гірка і батут. Програма включала 7 станцій, на які діти ділилися відповідно до віку. На одній із них під назвою «Вибір» наставники розповідали про любов Бога до людей, про покаяння, пропонували помолитися, і майже всі діти молилися молитвою покаяння. Загалом дуже насичена, цікава і корисна була програма. Діти кричали, що мало. Молимось, щоб це служіння принесло плоди.

Цією ж командою провели табір в с. Новолабунь. Наскільки ми знаємо, такий захід відбувся там уперше. Люди були дещо настородені. Але прийшло приблизно 110 дітей. Програма — та ж сама. На закриті табору були деякі батьки. Молодь співала пісні, декламувала вірші, проповідував євангеліст Володимир Гусак (він є моїм рідним дядьком). Діти казали, що будуть сумувати за нами. Ми ж запросили їх на наші підлітково-молодіжні спілкування щочетверга.

Ще одна подія у нас — і приємна, і не дуже… Наша команда досі складалася з п’яти чоловік (не рахуючи сімох дітей). Наша сім’я, сім’я Полякових, і п’ята — Альона, дівчина-сирота із Полонного. Під час навчання в Хмельницькому на вчителя англійської мови вона навернулася до Бога і стала членом церкви в Ростислава Мураха. Після закінчення навчання повернулася жити в Полонне, і чотири роки тому ми з нею познайомилися. Разом служили, дружили, допомагали один одному. Вона має прекрасний підхід до дітей, регулярно проводила підлітково-молодіжні спілкування в Новолабуні... Але їй було дуже важко морально і фізично. Дівчина щиро молилася, шукаючи Божої волі, оскільки не відчувала, що це дійсно її місце. Якось випадково натрапила на оголошення про вакансію помічника ректора в Українській євангельській теологічній семінарії. Вона подала своє резюме (до цього працювала секретарем в депутата та директора агрофірми в Полонному) і отримала роботу. Все дуже швидко і гарно склалося, і Альона переїхала в Київ. Раніше вона хотіла там навчатися — а так буде і працювати і навчатися. Ми завезли її до УЄТС, вона просто в захваті. Тож ми радіємо за неї, хоча й трохи сумно, нас і так небагато, а стало ще менше. Надзвичайно приємно, що вона знайшла своє місце у Божій волі.

Петро Гусак, Хмельницька область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати