Ніколи нудьгувати
Літом ми провели ряд євангелізаційних служінь, молитовних служінь, декілька виїздів у Карпати з молоддю і дітьми. І, звичайно, продовжуємо крок за кроком довершувати нашу будову.
На євангелізаційних заходах я помітив, що після послаблення карантину люди стали більш відкритими до Євангелія. Вони потребують уваги, шукають співрозмовника, який готовий вислухати, зрозуміти, порадити, сказати добре слово. Коли почалася пандемія, ізоляція, страх смерті — люди більше стали замислюватися над питаннями вічності. Багато хто втратив роботу, здоров’я, можливості — і зробив переоцінку пріоритетів. Саме час — задуматись про стосунки з Богом. Тож ми стараємося використати цей час для проповіді та молитви за спасіння людей. Християнська література сьогодні користується неабияким попитом, тож ми ще більше замовляємо газет та брошур для євангелізаційних богослужінь.
Будова займає найбільше часу у нашому графіку, оскільки треба підготуватися до зими. Вода із нашої свердловини виявилася із надзвичайно високим вмістом заліза — навіть як технічна вона непридатна. Тому ми вирішили викопати криницю.
В кінці літа через певні обставини мене обрали старшим пастором церкви ХВЄ у м. Сколе, а також призначили відповідальним за працю місії «Голос надії» у Львівській області. Тож до місіонерських та церковних справ у Жидачеві додалося ще й багато інших обов’язків.
Найбільш насичена у нас неділя. Оскільки і в Жидачеві, і в Сколе я проводжу ранкові служіння та звершую священнодії, то графіки зібрань в обох церквах довелося скоригувати — на 8:30 у Жидачеві та на 12:00 у Сколе. А після 15:00 з місіонерами та деякими членами церкви вирушаємо на відвідини та домашні служіння у віддалені села та містечка.
Словом — ніколи нудьгувати та перейматися другорядними речами. Тепер як ніколи починаю розуміти слова апостола Павла, які надихають до ще більшої посвяти: «Забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Фил.3:13,14).