Не маючи законного права…
2019 рік уже впевнено став на свої рейки. Нещодавно святкували Різдво, а вже Великдень, не за горами і Трійця. Час мчить дуже швидко. Минають дні, тижні і роки. Не встигаєш озирнутися, а час минув. Слово Боже вчить, щоб ми цінували часом. Найцінніший подарунок, який можна зробити людям — це твій час, тому що віддаєш те, що ніколи не зможеш повернути! Ми намагаємося пам'ятати той шлях, яким вів нас Господь до цього дня. Було дуже багато різних життєвих ситуацій, за які хочеться подякувати Богу.
Ми, як і раніше, нашою родиною здійснюємо служіння в Луганську, поширюючи Боже Царство. Бог покликав християн бути світлом для світу і сіллю землі. Ми віримо, що недаремно витрачаємо наше життя. Царство Боже подібне до гірчичного зерна, яке з найменшої насінини виростає у величезне дерево. Так і ми — лише маленькі зерна на Божій Ниві. Нашою помісною церквою останнім часом більш активно проводимо служіння домашніх груп, адже обставини життя диктують свої умови. Люди збираються, цінуючи спілкуванням один з одним. З новими людьми проводимо курси з вивчення Біблії. На служіннях торкаємося різних життєвих питань. Регулярно проводимо розбір Слова. Люди пізнають Бога, шукають волі Божої через вивчення Біблії. На зібраннях ділимося свідченнями Божого чуда у своєму житті. Це зміцнює віру.
Ми досі не маємо жодного законного права для проведення богослужінь. Церкви змушені збиратися по домах братів і сестер. Але віримо, що так буде не завжди. Віримо в силу Божу. Віримо в Його дивовижне воскресіння, перемогу над смертю, подароване вічне життя. Тут, на землі, ми мандрівники і прибульці. Бог обіцяє нам будучність та надію. Ми сіємо зі сльозами, в надії, що будемо пожинати з радістю. Віримо, що Бог ще подарує свободу проповіді Євангелії. Нехай світло Божої Любові засяє над Луганщиною!
По можливості стараємося проводити загальні богослужіння церков нашого регіону. Це надихає. Ми віримо, що рука Господня не скоротилася, що Бог вчора, сьогодні і навіки Той Самий. По можливості надаємо допомогу людям, які знаходяться у складних обставинах життя. Відвідуємо лікарні, дитячі притулки.
Хоча життя у нас не просте, все ж не сумуємо, а зміцнюємося силою від Господа і виконуємо служіння, яке довірив Господь. Бачимо як Бог в тісноті дає простір, як у важкі моменти допомагає. Регулярно збираємося для спільних молитов, де просимо миру на нашу землю, благословляємо народ, серед якого живемо, молимося за владу... Усе краще попереду! Дякуємо Богу за те, що в цей кризовий час дає нам терпіння, мир в серці, любов до людей.
Займаємося служінням алко- та наркозалежним. Відправляємо їх в центри реабілітації. Бачимо як Бог змінює їхнє життя. Дякуємо Богові, що наша церква, хоч і невелика, але плідна. Брати і сестри старшого віку активно беруть участь у всіх заходах. Бачимо своїми очима, що наша церква жива! Хоч мало сильних серед нас, але Церква будується! Слава Ісусу Христу!