Найкращий Друг і Спаситель
Ми продовжуємо жити і працювати в м. Полонне.
Останнім часом стабільно, щонеділі їздимо в сусіднє село Новолабунь (25 км від Полонного) на ранкове богослужіння. Там — невелика церква, приблизно 25 людей, переважно жінки похилого віку, трохи дітей, підлітків, дуже мало чоловіків, майже немає кому проповідувати. Тож їздимо підтримувати їхні зібрання. Проповідуємо, співаємо, спілкуємося.
Увечері збираємося в нас у хаті, проводимо богослужіння, співаємо, спілкуємося на різні біблійні теми, молимося і п'ємо чай.
Продовжуємо відвідувати малозабезпечені, неблагополучні сім’ї. Допомагаємо, чим можемо — продуктами харчування, фінансами, добрим словом. Перед початком навчального року робили подарунки для дітей (канцтовари, засоби особистої гігієни, одяг, солодощі). Люди дуже дякували що не забуваємо і допомагаємо... Молимося за них.
Іноді виходимо на вулицю — прогулятися з дітьми або самі — з метою когось зустріти, щоб розповісти про Бога. Нещодавно вийшов ось так пройтися, а в місті саме був капітальний ремонт доріг, тротуарів — все розрите. Дивлюся: лежить чоловік. Думав, п'яний, підійшов, допоміг встати. Виявляється, тверезий, каже, колись ногу зламав у стегні й не може відтоді добре ходити. Зачепився, впав і не міг встати. Запропонував його провести додому, він погодився. Дорогою розговорилися, і я мав нагоду благовістити йому про Ісуса Христа.
Молимося, щоб Бог посилав тих людей, які шукають Його, а ми були готові розказати про нашого найкращого Друга і Спасителя.