Коли діла говорять гучніше

31.05.2020
0
388

Весна цього року видалась складною для всіх. Та все ж було багато праці — і фізичної, і духовної. Отже, все по-порядку.

На початку весни служіння набрало свого чудового піку — багато пізнавальних зустрічей з дітьми, спільне вивчення Біблії. Навіть залучали підлітків до праці з молодшими. Багато дітей запалилися бажанням служити. Великим полегшенням для нас стала можливість розділити дітей на дві вікові групи. Тепер можна більш індивідуально працювати з кожним. Заняття діти зустрічали з радістю, і ми раділи їхнім відкритим серцям. Вони дуже люблять історії з Біблії, люблять співати. Підлітки мають дещо іншу форму зустрічей, вони обговорюють різні питання, які їх хвилюють, шукають відповідей в Біблії та обговорюють прочитане.

8 березня ми вирішили провести зустріч для дівчат-підлітків нашого району. Вони були дуже раді зустрітися, адже за роки встигли подружитися одна з одною. Вечір був присвячений темі «Вибір та його наслідки». Це дуже актуально, адже у цьому віці дівчата постійно стоять перед вибором — від «що вдягнути?» до «як себе поводити?» Ми прикрасили залу, підготували солодощі і подарунки. Дівчата обговорювали різні ситуації, в яких потрібно приймати рішення, розглядали наслідки таких рішень. Вкінці за усіх помолився служитель церкви м. Пирятин, кожна учасниця отримала квіти у подарунок. Такі зустрічі дуже запам’ятовуються дітям і позитивно впливають на їхнє подальше життя.

Раптова новина про карантин прийшла, коли ми саме завершили урок для дітей та два уроки для підлітків. І дізнавшись про можливе припинення всіх зустрічей, ми ще довго не могли повірити. Усвідомивши серйозність проблеми, вирішили шукати інші методи праці.

Спочатку спробували щовечора проводити вікторину по Біблії для підлітків району у спільній Viber-групі. Одразу ж приєдналися декілька нових учасників. Після першого разу побачили, що ідея всім дуже сподобалася. Тож запропонували наступного разу зробити запитання по декількох конкретних розділах Біблії. Цього разу для участі потрібно було самостійно опрацювати ці розділи. Одним словом, карантин посприяв тому, що підлітки взялися за самостійне вивчення Біблії! Сподіваємося, це буде для них хорошим стимулом і надалі регулярно її читати. Такі вікторини продовжуємо проводити й досі, адже діти зацікавились і охоче грають кожного разу.

Наступним рішенням щодо праці під час карантину було — розносити по домівках християнські євангелізаційні газети. Відвідали три села. Планували просто лишати газети в поштових скриньках, але люди стали виходити назустріч, знайомитися. Багато хто були налякані подіями в світі, але разом з тим, дуже відкриті до Євангелії. Ставили питання, шукаючи якесь пояснення усьому, що відбувається. Дякували за спілкування і просили відвідати їх ще. Виходить, карантин відкрив серця до Божого Слова.

На жаль, багато людей під час пандемії залишилися без роботи, без підтримки з боку держави. Ми вирішили організувати хоча б мінімальну одноразову допомогу з продуктів, одягу, канцтоварів та іграшок для дітей. Склали список із понад 30 сімей — це здебільшого самотні пенсіонери, багатодітні сім’ї, люди з інвалідністю та навіть молоді безробітні. Одній сім’ї також подарували дитяче ліжко. Нашою метою було не просто підтримати матеріально, але і принести Добру Новину, надію в Ісусі Христі! Люди були дуже здивовані тим, що їм хтось вирішив допомогти, були дуже вдячні та відкриті для спілкування. Так ми познайомилися з багатьма сім’ями.

Одна сім’я дуже вразила. Це була хвора бабуся, яка виховує двох дівчат шкільного віку. У них вдома немає ні газу, ні води, ні, мабуть, і світла. Крім бабусі є лише тато, який любить випити, б’є свою маму та дітей. Як виявилося, бабуся вже приходила на благодійні заходи, які організовувала церква, а діти не раз відпочивали в наших таборах. Спробували допомогти їм, чим змогли. Згодом дівчата переїхали в сусіднє село, до іншої бабусі. Там трохи кращі умови. Ми познайомились з тою бабусею також. Обидві дуже дякували за підтримку у нелегкий для них час, просили підтримувати спілкування. Дуже шкода людей з такими важкими долями, та, на жаль, це не поодинокі випадки.

Одна сім’я мала проблеми з оплатою комунальних послуг, заборгованість — часте явище зараз. Це одинока мама з маленькою донькою, які буквально виживають на 1600 грн в місяць. Якби ви бачили сльози радості від отриманої допомоги. Також допомогли жінці частково покрити борг. Вона розповіла, що молилася про допомогу, Бог послав відповідь.

Також послужити одній багатодітній сім’ї, у якої перед початком карантину згорів дах будинку. У них 6 дітей, найменшій — 8 місяців! Батькам не було де поселити таку кількість дітей на період реставрації будинку, а лишатися — небезпечно. Тому ми запропонували взяти двох дітей до себе. Ще двох забрала інша сім’я, інші — поселилися з мамою в бабусі. Це був саме початок карантину, і ми не могли особливо ходити з дітьми гуляти. Тому старалися зробити найкомфортніші умови вдома. За цей час діти вчилися декламувати вірші, співати пісні, навіть грати на гітарі. Коли батьки відремонтували одну кімнату, то забрали дітей додому. Вони живуть в сусідньому районі, тому ми іноді заїжджаємо в гості.

Іншим служили й тим, що скопали ділянку, посадили городину. У когось — прибрали чи пропололи бур’ян. До когось — просто навідалися з добрим словом. Можна багато чого говорити про Бога, але хай наші діла скажуть набагато більше і гучніше! І нехай Бог прославиться в кожній добрій справі!

Слава Боу за Його постійну охорону та підтримку, яку особливо відчували в цей тяжкий період. Ми не мали нестачі в продуктах, не хворіли, могли працювати. Слава Богу за радість від результатів служіння. Це завжди стимулює працювати далі й не сидіти на місці.

Тетяна Маринич, Полтавська область, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати