Благовістя через дружбу
Провели зустріч на сімейну тематику на території дому молитви у Вищому Булатці. Учасники були також із сусіднього Нижнього Булатця. Усього зібралося до 100 дітей та близько 30 дорослих. Спілкувалися про те, що сімʼя — Божий задум, і тільки Господь може зробити її щасливою. Програма містила духовну та розважальну частини. Для дітей працювали надувна гірка, батути, солодка вата, конкурси, гуртки (кулінарія, виживання серед природних умов і рукоділля). Старалися приділити увагу й батькам. Це був гарний час для знайомства і зміцнення дружби. Люди цінують, що в непростий час війни ми організовуємо такі свята для сімей.
Продовжуємо допомагати нашій сусідці, це вдова із 4-ма дітьми. Сама має проблеми зі здоров’ям. Зокрема, ходила оформлювати для неї документи, щоб держава виплачувала кошти. Також возимо її дітей на обстеження до різних спеціалістів.
Товаришуємо ще з однією сім’єю. Дружина, двоє дітей, чоловік — в армії. Ми їх запрошували до себе в гості. Коли проводили разом вечір, виникла ідея нашими сім’ями поїхати до моря, адже він там неподалік служить, а їхні діти ще ніколи не бачили моря. Який це був гарний час спільного відпочинку та спілкування!
Гарна річ — запрошувати або ходити до когось в гості. У такі моменти можна сіяти Боже слово від серця до серця. Продовжуємо дружбу та спілкування з сімʼєю сусідів. Вже декілька разів вони приходили до нас та запрошували до себе. Також разом їздили у курортне містечко неподалік — Миргород. Також спілкуємося та будуємо стосунки з іншими сусідами при кожній нагоді. Одного разу пригощали їх бограчем, який приготували на вогні. Молимося, щоб Бог торкався їхніх сердець.
Ми з церквою вирішили зробити свято для сім’ї, яка очікувала другу дитину. Дарували дитячі речі, готували смаколики та спілкувалися. Молилися про майбутні пологи, про її здоровʼя та здоров’я дитини.
Церкву у Вищому Булатці стали відвідувати нові люди. Так приємно чути їхні відгуки про церкву, про те, що тут їм добре, що вони відчувають любов та прийняття. Дехто бере активну участь в житті громади. Наприклад, один чоловік, який усе життя працював у сфері ІТ, має власну камеру та інше обладнання, знімав для нас хрещення, табори, допоміг налаштувати апаратуру. Якось одна жінка підійшла до Іллі після богослужіння зі сльозами на очах. Розповіла, що її серце дуже прагнуло відгукнутися на заклик до покаяння, але зупиняло те, що вона вважала себе дуже грішною та недостойною. Чоловік пояснив, що немає надто великих гріхів, яких Бог не міг би простити.
У наших двох селах активно проходить будівництво домів молитви. На допомогу приїжджають команди молоді. За цей час було стільки чудес Божих та сприяння у цьому будівництві!
Мали одноденні табори у наших селах. Запросили братів і сестер для допомоги. Спілкувалися з дітьми про вічне життя з Ісусом Христом, та як досягти його вже тут, на землі. У програмі була гра під назвою «Життя за годину», під час якої учасники проживали всі радощі та труднощі дорослого життя — заробляли кошти, витрачали їх, дехто одружувався, дехто розлучався, втрачаючи майно... У грі була церква, куди діти могли прийти, щоб помолитися. В кінці життя хтось потрапляв на небо, де його пригощали цукерками, а хтось — у пекло, де їх змушували робити фізичні вправи. На заключній лінійці я проводила мальовану проповідь про блудного сина та любов, яку виявив до нього батько.
Дуже радіємо, що двоє жінок (62 та 37 років) з наших сіл цього року прийняли водне хрещення. Це велике свято для наших церков. Два буси односельчан приїхали підтримати та привітати їх. Жінки сміялися і плакали, переживали піднесення і хвилювання.
Я закінчила своє навчання на душеопікунському напрямку. Це був гарний час, і я багато навчилася. Отримала багато нових знайомств, спілкування та підтримки.
Надія Кантерук, Полтавська область, уривок з листа