Єлисей і виклики війни
Ніч була неспокійною. Сотні військових рухалися на конкретно визначену позицію. Завдання чітке й недвозначне – захопити живим або мертвим ворожого розвідника. Оточення було раптовим. Легкі бойові машини піхоти (військові колісниці) заполонили все узгір’я. Кільце поволі звужувалося. Іржання, стукіт коліс і храп бойових коней розрізали тишу ранку. Уже чітко лунав голос старшого над колісницями: «Оточувати, оточувати місто, а особлива увага на отой будиночок під миртами. Розвідники там, це перевірена інформація. Вони надзвичайно небезпечні. Пильнувати, щоб і птах не пролетів. Швидше, швидше, поки не настав ранок. Захопимо їх ще сонними. Вперед…»
Сон Єлисея був, як завжди, міцним. Його розбудив переляканий голос слуги: «Ох, біда, пане мій. Що будемо робити? Ми оточені, там сила силенна сирійського війська, там колісниць безліч, що робити?» (2Цар.6:15).
Що робити, як діяти в час екстриму, у час оточення, у час війни, коли вороже кільце видно неозброєним оком? Де вихід і хто підкаже, що робити? Можливо, досвід древнього пророка Єлисея стане нам у пригоді…
Що робити в екстримі?
Питання до пророка Єлисея, до людини, яка знала, як змусити сокиру плавати, як говорити з хворими генералами, як бути просто слугою… А раніше «він подавав воду на руки Іллі!» (2Цар.3:18).
Той, хто вірно служив у малому, одного разу стане потрібен царям. Що нам робити? У час війни запитань більше, ніж відповідей:
– Де Бог?
– Чому Він мовчить?
– Чому вмирають невинні діти?
– Коли закінчиться агресія московії?
– Що робити - оточення, загроза, все пропало?..
– Чому мовчали пророки?
Чому, чому, чому?
Будьмо готові відповідати…
Єлисей прокинувся від вигуку слуги. Уже піднімалося сонце, рожевіла в повітрі курява від кінських копит. Стукотіли колеса й лунали вигуки: «Он вони, он там!» Один вибіг на поріг й знову сховався. Оточуємо, оточуємо...
Смерть у горшку. Що робити?
Перед Єлисеєм сидів гурт голодних людей. Пророки, виявляється, теж можуть голодувати (див. 2Цар.4:38). Час такий був. Приготована їжа була несмачною, навіть отруйною. Вигук «смерть у горшку» красномовно характеризує смак і якість їжі. Але – голод не тітка. Що робити?
А тепер невеличкий ліричний відступ. Далекі шкільні роки, а в пам’яті – вигук вчительки: «У тебе горщок (макітра) зовсім не варить…» Це зі сфери математичних висот. Справді, макітра (голова) не завжди добре варила премудрості х + h = z. Можливо, аналогія не дуже, але – війна…
Який вихід із ситуації, коли в горшку смерть? «Дайте мені муки!» – просить Єлисей і рішуче додає муку в горщок. Одна мить –і їжа готова до вживання. Смачно, бо в горшку життя, а не смерть (див. 2Цар.4:40).
Що вариться в «горшках» північних сусідів? Брехня, пропаганда, фейки або ж за словами пророка: «У їхньому посуді (горшку) юшка нечиста» (Іс.65:4). Коли пропаганда, насилля, брехня, пиха стають нормою, тоді в «горщок» приходить Zмерть.
Що робити? Вихід – додати життєдайної муки, додати Хліба в «горщок». Тоді смерть відступає. Проте Христос – Хліб життя, на росії, як у Лаодикії – за дверима (див. Об.3:20). Можливо, не скрізь, проте продовжує стукати: може, хто почує, може, відійде глухота, можливо, хто й відчинить двері. Тоді Він зайде – і не буде смерті в «горшках», із Ним приходить життя!…
А що в наших «горшках»?
Голод. Що робити?
Коли приходить проблема, шукають крайнього. В оточеній Самарії лютує голод. Хто винен? Зрозуміло – Божий пророк Єлисей. Завтра йому відрубають голову. Як правило, Божі люди стають зручною ціллю, коли шукають винних. Історія повторюється. Що робити?
Світ хвилюється перед можливою нестачею хліба, а простіше – голодом. Іде напружений пошук розблокування українських портів, щоб зерно потрапило за призначенням. Що робити?
Рішення древнього царя просте – відрубати голову пророку, щоб з’явився хліб. Царі-тирани схожі в діях. Відрубати газ, відрубати територію, відрізати від морів, зрештою – відрубати голову…
Рішення Боже, про яке не знає ніхто, окрім Єлисея, було таким: «…так сказав Господь: «Цього часу взавтра буде міра пшеничної муки за шекля, і дві міри ячменю за шекля в брамі Самарії». Слово Господнє говорить конкретно: Коли? Завтра. Що? Хліб. Де? У брамі Самарії. Ціна? За шекля. Саме на такі пророцтва реагуймо з повною серйозністю.
У Бога своє вирішення продовольчої кризи. У Самарії вона була вирішена за рахунок агресорів. Наш Бог за основу Свого престолу поклав справедливість та право (див. Пс.88:15). Віримо – історія повториться в черговий раз.
Що робити? Ми живемо в час війни, проходимо долину смертної тіні. Маємо стати Божою відповіддю на проблеми «голоду». Голоду на правду, на чесність, на відкритість, на жертовність, на християнськість християн...
Чи готові бути Божим Хлібом для України?
Війна. Що робити?
24 лютого я прокинувся від вибухів на аеродромі. Війна, що робити? Переживання, тривога, дзвінки, питання: як бути, що робити?
Пророку Єлисею терміново «зателефонував» цар Юдейський Йосафат (див. 2Цар.3:12). Зміст розмови такий: «Ми вийшли воювати з царем сирійським. Війна ще й не розпочалася, але схоже, ми загинемо в пустелі. Не від сирійців, а від спраги. Ми планували на декілька днів, а тут… Води немає навіть для нас, а ще військо, коні… Що скаже Господь у цій біді? Що робити?»
Як бути Єлисею? Святі пророки поза політикою, вони поза мирськими справами, тим більше справами воєнними? Як бути нам?
Чи повинен святий Єлисей реагувати на виклики війни? Чи повинен він говорити від імені Господнього людям, які йдуть воювати?
Його позиція чітка й недвозначна, політичне уподобання сформульоване так: «Царю Ізраїльський, що спільного в нас із тобою? Йди до своїх пророків… Якби не присутність тут царя Юдейського Йосафата, я навіть не подивився б на тебе…» (2 Цар.3:13-14).
Що робити, коли військо гине від спраги? Пророче слово Єлисея до царів було нелогічним: «Викопайте в цій долині підряд декілька рівчаків, один за одним…» (2Цар.3:16). Не криниці копайте (криниці було б логічно!), а рівчаки. Рівчаки – це навіть не бойові траншеї.
Логіка царів може дати збій, логіка Божого провидіння – ніколи. Ось вона: «Ви не відчуєте вітру, не побачите дощу, але ця долина наповниться водою, що будете пити ви, але й це не все – Бог також видасть у ваші руки ворогів» (2Цар.3:17).
Проблема вирішена, навіть значно більше ніж планувалося. Сталося щось неймовірне – прямо по дорозі потекла вода! У Бога Своя логіка (логістика, по-військовому).
Ми не все бачимо, не все розуміємо, не все аналізуємо. Зрештою – рівчаки, які всупереч логіки все-таки були викопані, наповнилися водою.
Це вам не ленд-ліз, це не особлива прихильність союзників – це «нелогічна» дія Божого Духа.
Бог говорить, найближчим часом побачимо потік води…