«Де Бог?»
Елі Візель у книзі «Ніч» описує пекло концтабору, через яке він пройшов. Одного дня нацисти показово стратили трьох євреїв перед іншими в’язнями. Двоє померли одразу, а третій був молодим хлопцем і занадто легким, а тому певний час мучився в агонії на шибениці.
Хтось позаду Візеля сказав: «Де ж Бог?»
— І голос в мені відповів: «Де Бог? Він саме тут, Його повісили на шибениці», — пише Візель.
Коли я бачу тіла закатованих мирних жителів Бучі — міста, де я проживаю останні 8 років, я бачу не тільки вбивство людей, я бачу боговбивство. До такого боговбивства можуть вдатися лише «знебожені» особи — особи, у яких немає нічого ані людського, ані Божого. Лише той, хто вбив Бога в собі, може вбивати мирних людей таким звірячим способом.
Бог завжди на стороні пригніченого й невинно вбитого. Бог з нами був, є і буде. Він загоїть наші рани, витре наші сльози й допоможе відбудувати нашу Україну. Так, ми не повернемо наших близьких, наших героїв, але ми завжди будемо пам’ятати імена й заради їхньої пам’яті зробимо все можливе, щоб відбудувати нашу Україну.