Що робити християнину перед лицем всесвітнього хаосу?
На шостий місяць війни очевидно, що російська військова агресія проти України з елементом геноциду відлунюється по всьому світу. Напруження через недопостачання зернових відчувають країни, де бракує пшениці. Протистояння і військове загострення в Європі між Косово і Сербією, на Близькому Сході між Ізраїлем, Сирією і Палестиною, в Азії між Китаєм і Тайванем. Останнє напруження виглядає штучно викликаним, але як і всі інші є виявленням давніх амбіцій.
Як християнину вірити й реагувати, коли він чує посилення військових чуток, коли спостерігає за світом, який немов на пороховій бочці?
По-перше, потрібно пам’ятати, що «ввесь світ лежить у злі» (1 Івана 5,19). Це означає що найсильніші − ті, котрі обрані, чи ті, котрій захопили владу, видимі й тіньові, виявляючи гордість, неймовірні амбіції на керування світом, будуть захоплювати сусідні країни й вбивати, будуть вчиняти насильство стосовно інших і слабших. Світ лежить в гріху, людське серце зіпсуте за Писанням, і чекати доброго — марні сподівання як вчора, так сьогодні, так і завтра.
По-друге, що б не задумали наймогутніші, які б наміри і сценарії вони не розвивали, суверенний Бог усе використає задля свого плану, бо історія у її фінальній картині іде лише за його планом. Ніщо не може перешкодити Богові здійснити те, що він задумав. І Він володар, і Його воля здійсниться.
По-третє, Господь Бог має свій сценарій і свій час завершення світової історії. Кінець світу відбудеться у час, який визначив Отець. Тому християнину залишається приготувати себе, щоб у будь-який момент зустріти Спасителя Христа. Буремні події сучасної дійсності нагадують нам чекати кращого і досконалого світу у життя в Його Вічному Царстві.
У світлі трьох вищевказаних істин християнину нічого не залишається, як потішати й надихати себе спогляданням Великого і Всевладного Бога, гортаючи сторінки пророків і Євангелій, жити побожним життям у послуху Христу і доброчинності до ближніх, Ісуса представляти людям як Спасителя й орієнтир життя. А ще працювати якісно на роботі, плекати родину і дружбу, опікатися справами Батьківщини, захищаючи її від ворогів зовнішніх і внутрішніх, розбудовуючи для життя, поки не повернеться Господь Ісус.
Микола Романюк, slovoproslovo.info