«А я та дім мій будемо служити Господеві!»

31.03.2021
0
1973

Ці слова Ісуса Навина відомі багатьом із нас. Я не раз чув їх, бачив написаними в домах християн. Але коли нещодавно перечитував, поглянув на них по-новому. Перше запитання, яке в мене виникло: що мав на увазі Ісус Навин, кажучи ці слова? Фактично, це була його остання публічна промова. Невдовзі після цього він помер у віці 110 років. Але далі сказано, що те покоління, яке виховувалося при ньому, служило Господу.

Що ж мав на увазі цей дідусь, якому було більше ста років, передаючи своє служіння? Що він казав про себе, про свою родину й своє покоління? Його життя було нелегким: смерть не раз заглядала йому в очі, життя було стрімким та мінливим. Він бачив багато чуд у своєму житті. На його долю випало бути одним із розвідників Обітованої землі. Він був одним із двох натхненників, які виступили проти десяти невпевнених. Тоді його мало не побили камінням, але Бог заступився. Був момент, коли на нього ліг тягар вождя, і Бог говорив із ним віч-на-віч. І в кінці свого життя цей чоловік проголошує: «А я та дім мій будемо служити Господеві!»

Я хочу, щоб кожен із нас поставив собі запитання: «Який я і який мій дім? Кому служимо ми? Яким мій дім буде після мене?»

Колись у дитинстві я дуже любив, як тато брав нас на вінчання (таке було в церквах нечасто). Я пам’ятаю, як тоді щоразу брати повторювали: «У нас у церквах розлучень немає». Але, на жаль, сьогодні ми не можемо цього сказати.

Бог завжди стоїть на сторожі сім’ї і карає тих, хто зазіхає на її цілісність. Пригадуєте, що сказано про дім фараона, який узяв собі дружину Авраама, гадаючи, що вона його сестра. Попри те, що фараон зробив це несвідомо, у книзі Буття сказано: «І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку» (12:17).

Пригадайте дім Ахава. У нього було сімдесят синів, які отримали найкраще на той час виховання. Але написано, що дім Ахава буде знищено. За що? За кров Божих рабів, яка була пролита руками Єзавелі — Ахавової дружини. У цій родині було все: багатство, царство, влада, військо, велика родина, але одного дня всіх сімдесятьох синів було вбито. І з великого царського роду нічого не залишилося. І причиною всього стала нечестива безбожна дружина, мати, яка поклонялася ідолам і підняла руку на Божих помазаників. Можливо, вона гарно виглядала, можливо, вміла знайти певний підхід для вирішення тої чи іншої ситуації, але Господь бачив підступність її серця. І через це постраждала вся її родина.

Велике благословення приходило в доми чи родини, де були благочестиві люди. Згадайте хоча б Йосипа. Сказано, що велике благословення прийшло в дім царедворця з приходом Йосипа, і це помітили  і сам господар дому, і його челядь. Пригадайте сотника Корнилія — хоч і язичника, та людину благочестиву й побожну. Не знаю, як йому вдалося це, але про нього сказано на сторінках Біблії, що не тільки він сам, але й весь його дім був побожним. І Бог прийшов у їхнє життя й дав їм спасіння.

Але повернімося до нас із вами. Який наш дім сьогодні? Кому служимо ми? Ми живемо в інший час, і багато що в нашому житті відбувається не так, як у наших батьків і дідів. Та принципи сім’ї Богом дані раз і назавжди. Принципи сім’ї, закладені в Едемському саду (див. 1М.2:24), повторює євангеліст Матвій (див. Мт.19:5)  і апостол Павло (див. Еф.5:31). Між цими текстами тисячі років. Але слова, які були сказані ще до гріхопадіння (коли навіть земля була іншою, і за тисячі років вона змінилася до непізнаваності), звучать незмінно. Багато чого було дуже важливим у часи закону (і коли люди цим нехтували, то були покарані аж до смерті), але стало незначним у часи благодаті. Але принцип сім’ї залишився незмінним ще з часів раю, протягом Старого й Нового Заповітів.

Старий Заповіт закінчується словами: «І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!» (Мал.4:6) — прокляттям за неправильні стосунки, прокляттям за те, що Божі принципи сім’ї руйнуються. У Новому Заповіті сказано: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1Тим.5:8). Тобто людина, яка відкинула Божі принципи сім’ї й не виконує їх, у Божих очах не просто невірна, а гірша від невірної.

Я не раз чую, як брати журяться, що лише 30-40% дітей, за яких молилися в церкві після народження, приймають хрещення. Мене ревність бере за це, і я часто питаю: «Боже, ну чому ж так? Ми молилися за своїх дітей до народження й після їхньої появи на світ. Де те наше недопрацювання? Що ми робимо не так?»

Сьогодні багато хто вважає, що для того, щоб було добре, треба добре заробляти, здобути певну освіту, вивчити кілька мов, мати авторитет і т. ін. Але Слово Боже каже, що фундамент благословення закладається в батьківському домі. І будівельники знають, що проблеми зі стінами чи дахом ще певним чином можна виправити, але коли є проблеми з фундаментом, то це виправити дуже складно. Фундамент свідомості, понять, цінностей закладається ще в батьківському домі. І якщо він закладений неправильно, це відображається на всьому подальшому житті. Окрім того, дуже важлива реакція самої дитини на батьківські повчання та її ставлення до батьків. У Посланні до Тимофія апостол Павло каже щодо дітей: «Нехай учаться, по-перше, побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно». Віддячувати батькам означає віддавати ту любов, повагу й добро, які свого часу батьки дали нам.

З юних років ми повинні пам’ятати про закон сіяння та жнив: сіємо навесні, а жнемо восени. Більшість н благословень або проклять, які потім приходять у наше життя, закладаються в молоді роки. Диявол сьогодні обманув багатьох людей тим, що молоді роки — це безтурботний час, який треба прожити для свого задоволення. Але я переконаний, що молоді роки треба прожити з Божим страхом, з правильним ставлення до батьків, до церкви, до гріха, роблячи правильний вибір — і тоді Бог буде на твоєму боці й благословить тебе.

Батькам сказано: «А ви, батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Еф.6:4). А в Посланні до колосян, 3:21, апостол додає: «Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» Наше правильне ставлення, наш приклад, наше виховання, наші молитви дуже важливі. Чому Ісус Навин був таким впевненим у тому, що проголошував у кінці свого життя? Він же прожив свої дні й міг би сказати: «Я служив Господу», але він каже: «Я і весь мій дім будемо служити Господеві». Тому хай Бог допоможе нам, батькам, зробити все для того, щоб мати змогу такі слова сказати про свою родину в кінці свого життя, бачачи, як плоди нашого впливу виростають у житті наших дітей.

Дуже важливим у домі є вплив дружини. Писання каже: «Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його» (Пр.14:1). Як ми можемо збудувати свій дім? Своїм правильним життям та поводженням. Апостол Петро каже, що тільки зовнішнього замало, щоб впливати на інших. Справжньою окрасою жінки, яка своїм прикладом може формувати своїх дітей, є «захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» (1Петр.3:4). Так само й щодо покори чоловікові, про що йдеться в інших уривках. Це дуже важливо — не тому, що жінка якась менш розвинена чи менш пристосована до життя. Є Божий порядок, і Бог очікує, що ми будемо його дотримуватися. Бог довірив саме чоловікові вести сім’ю, і варто до цього дослухатися, щоб вона була благословенною. Уявіть собі, щоб машину вело двоє чи троє водіїв одночасно. Це неможливо. Так само й у сім’ї — Бог довірив це чоловікові.

Але дуже важливо, щоб чоловік також робив це правильно. Про те, як правильно, Писання також говорить: «Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви» (1Петр.3:7). Жити за розумом — означає жити розважливо, розсудливо, із розумінням. Виявляти честь — значить бути шанобливим, обережним. І це потрібно для того, щоб не мати перешкод у молитві. Тож для того, щоб будувався дім, потрібна пошана один до одного, підтримка й турбота. І чоловік, як священник дому, відповідальний передусім за моральну, духовну атмосферу в сім’ї, а не просто за матеріальне забезпечення.

Ахан взяв закляте. Про це ніхто не знав, але знав Господь. І це привело до загиблі не лише його самого, а  й всього йому дому.

Я і мій дім… Чи сьогодні є наші дії будівними? Чи мій дім через мене благословляє Господь? Чи мої нинішні молоді роки принесуть добрі плоди в моє подальше життя, у мою майбутню родину? Чи є моє правильне ходження в літньому віці нині благословенням для молодших членів родини? Чи живу я так, щоб через моє життя й мій дім було прославлене Господнє ім’я? Щоденно запитуймо себе про це, бо вчорашнього ми вже повернути не можемо. І те, що було посіяне, у певний час проросте. Тож хай Бог допоможе нам не робити помилок, яких не можна виправити, і кожен день життя прожити так, щоб в його кінці сміливо сказати: «А я та дім мій будемо служити Господеві!»

Ігор Скоць



Додати коментар

Пожертвувати