Зустрічі, молитви та підтримка
Молодь на чолі з нашим пастором відвідала військовий шпиталь у Чернігові, до якого вже тривалий час їздить мій чоловік з командою капеланів. Молодь співала, вітала поранених зі святами, дарувала смаколики. Керівництво закладу дуже прихильно ставиться до церкви, та й самі військові раділи зустрічі. Також молодь та діти відвідали з різдвяними привітаннями державні установи. В останній день минулого року у нашій церкві було служіння подяки. Дякували Богу за прожитий рік, згадували Божі милості.
Мали дві зустрічі для біженців та малозабезпечених у нас в Смілі та у Цвітковому (селище неподалік від нашого міста). Наша підліткова група відвідала деякі сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю. Сподіваємося, що ці зустрічі стануть регулярними, і ми зможемо потоваришувати.
У першу неділю нового року, як і зазвичай, мали служіння причастя. На цьому служінні вийшов на покаяння один молодий чоловік. Його сім’я виїхала з регіону, де зараз активні бойові дії. Дружина прийняла хрещення раніше, ще у себе в церкві. А через кілька тижнів і їхній старший син виявив бажання служити Богу. Ми щиро радіємо за цю сім’ю!
Знову провели зустрічі з родинами військовослужбовців, які загинули. Подарунки для них підготував Відділ капеланського служіння. А ми підготували програму спілкування та смаколики до чаю. На ці зустрічі приїжджав музичний гурт із західної України. Люди відкривалися, просили молитися за них, їхніх дітей.
Чоловік із командою черговий раз їздив у чернігівський шпиталь — майже на тиждень. Було багато зустрічей, молитов за поранених, свідчень Божого втручання. Щоранку військові слухали проповідь Божого Слова. Пізніше команда капеланів знову поїхала на Схід підтримати військових поближче до передової. На цей раз вони дуже змерзли, бо погода була дуже морозна та вітряна. Можемо тільки уявити, як важко нашим захисникам, які щоденно несуть службу. Молимося, щоб Бог їх беріг, і дав сили вистояти. Так хочеться, щоб війна швидше закінчилась!
Крім звичайних зустрічей з підлітками, ми розпочали довготривалий проєкт — вчимося разом готувати. Поки що ці майстер-класи проходять раз на місяць у мене вдома. До нас приходить сестра, яка має величезний професійний досвід у приготуванні їжі. Уже навчилися готувати червоний борщ з пампушками, вареники. Це наші національні страви, тому вони були першими у списку бажань. Підліткам подобається цей проєкт, а в церкві є не один дорослий, який бажає навчити своїх фірмових страв. У нашій групі за останній рік з’явилося багато новеньких, і такі неформальні зустрічі дуже сприяють розвитку дружніх стосунків. До речі, на початку лютого ми мали ще одну зустріч для підлітків та молоді у незвичному форматі — щось на зразок панельної дискусії. Служителі відповідали на записки щодо різних аспектів християнського життя. Обговорили багато важливих питань, які турбують молодих людей.
24 лютого оголосили Національним днем молитви за Україну. Відбулися молитовні заходи на рівні міста. А ввечері церкви зібралися на міжконфесійну молитву за мир.
Ірина Крапивна, Черкаська область, уривок з листа