Захват в очах

28.02.2020
0
42

Наприкінці 2019 року до нас приїжджала молодь із с. Раків Ліс, що на Волині. Разом ми організували триденний клуб для дітей міста. Нагадали їм про Різдво, грали в ігри, займалися рукоділлям. Також з молоддю відвідали дім для людей похилого віку. Показали виставу про народження Ісуса Христа, співали, вітали людей. Також виходили співати на ринок.

У Новий рік я зібрала вдома людей із порушенням слуху нашого міста. Також запросила сім’ю із Ржищева Київської області. Чоловік має порушення слуху, дружина — перекладач із жестової мови. Ми гарно провели час, збиралися два рази. 25 грудня їздили з ними на святкове богослужіння у церкву Ржищева. І на 6 січня нас знову запросили туди.

На Різдво приїхали мої батьки з сестрою, які помагали в богослужінні, у співі. Ходили до знайомих людей, вітали з народженням Ісуса Христа, роздавали літературу на базарі.

У Каневі є така традиція: щороку в міському будинку культури збираються колективи міста та співають колядки. А цього року вітала міщан словами та піснями об’єднана духовна рада.

15 січня відбувся другий Молитовний сніданок. Я виконувала роль ведучої цього заходу.

Після Різдва приїхала молодь з луцької церкви. Разом із ними продовжували благовістити. Зокрема у ТЦ показали виставу про Різдво для людей з інвалідністю. Пригостили їх смаколиками. Нас гарно прийняли і знову чекають. Я щосереди приходжу до них проводити рукоділля.

Разом з молоддю приїздила сестра, яка служить у сфері освіти. Разом з дружиною нашого пастора вони проводили уроки християнської етики у школах міста. Вчителі розуміють важливість цих занять.

Їздила на сесію у Вінницю.

Богослужіння проводимо тричі на тиждень на квартирі. Дитячі та підліткові клуби — також без змін. Відвідуємо людей по домах, в лікарнях.

Одного разу в лікарню з нами пішла дочка пастора. Вона дуже хотіла в дитячий відділ. Я вже налаштувалася йти до дорослих... Але все ж пішли з 10-річною дівчинкою до дітей. Заходимо в палату: двоє дітей сидять на ліжку — хлопчик (6 клас) і дівчинка (7 клас). Одна хвороба їх привела в лікарню. Щоб не сумувати, ходять в гості один до одного в палату. Почали розмовляти, мова пішла про мрії на майбутнє. Дівчинка сказала, що хоче бути психологом, допомагати людям. Я запитала чи вона читала Біблію. Відповіла, що так — дитячу. Подарувала їй Новий Заповіт і порадила дослідити, як Ісус Христос допомагав людям з різними проблемами, мовляв, для майбутнього психолога це буде корисно. Бачила в її очах захват.

Цього року виповнилось 8 років, як я служу в м. Канів. Час так швидко спливає, а ще скільки роботи!

Валентина Готь, Черкаська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати