Затриматися в обіймах
Щосуботи продовжуємо проводити дитячі зустрічі. Діти дуже люблять ці зустрічі, вони з задоволенням слухають біблійні історії, грають в ігри, займаються рукоділлям. Вони відчувають, що в церкві їх люблять.
Підліткові зустрічі також проходять по суботах. Нам дуже подобається працювати з підлітками, адже вони дуже відкриті та щирі, завжди активні. Одного разу на спілкування прийшло небагато підлітків, і я думала як гарно провести з ними час. Вирішили просто поспілкуватися чаєм. Я запитала, хто в їхньому житті найбільше вплинув на їхнє формування. Відповіді були дуже різні. Хтось казав — батьки, хтось — бабуся… Одна дівчинка сказала, що наша сімʼя вплинула на її бачення найбільше. Вона так горнеться до нас, часто забігає в гості, любить наших дітей, і я в свою чергу стараюсь показати їй Божу любов.
Нещодавно втілили один важливий проект для родин загиблих та зниклих безвісти воїнів. Наша ціль була показати, що церква і Бог — поряд з ними у їхньому горі. Мали коротку програму із заключним словом волонтера та служителя з Лубен Ігоря Феня. Разом молилися про те, щоб стала відомою і точною інформація про зниклих безвісти, щоб закінчилась війна. Також підтримали людей продуктовими наборами. Всі дуже дякували, в їхніх очах стояли сльози. Я обіймала кожного перед виходом, і дехто хотів затриматися в цих обіймах. Моя молитва, щоб вони захотіли прийти в обійми Того, Хто може полікувати їхні рани.
Ми вирішили більше вкладатися в особистісні стосунки з людьми, спілкуватися від серця до серця. Часто запрошуємо когось до себе в гості або самі відвідуємо. Це дає можливість стати емоційно ближчими з цими людьми, більше зрозуміти, що їх хвилює, чим вони живуть. Бачимо, що це дуже гарна практика, адже тут не дуже прийнято ходити в гості, а тим більше когось запрошувати до себе. Всі хвилюються, що скажуть про їхні порядки, ремонти. Та ми хочемо показати, що нам важливі вони як люди. Одна жінка сказала, що коли вона у нашому домі з дітьми, час для неї зупиняється і додому зовсім не хочеться. Інша сімʼя сказала, що хотіли б частіше так збиратися, і запрошували до себе.
В нашій церкві у Нижньому Булатці продовжуються будівельні роботи. На допомогу приїжджали хлопці-підлітки з Нововолинська. Вони були дуже старанними і зробили багато праці.
По сусідству від нас живе вдова з чотирма дітьми. Стараємося допомагати їм, чим можемо. Її двоє менших дітей мають затримку в розвитку. Возили їх до спеціаліста, який призначив зайняття у відповідних центрах. Чомусь держава скасувала виплати для них. Ми допомагаємо відновити цей процес.
Бог скільки робить для наших сіл, для церкви. Наше життя сповнене Його милостями, усіх не злічити. Звичайно, бувають моменти, коли важко, але є ті, хто підтримує нас в молитві.
Надія Кантерук, Полтавська область, уривок з листа