Світ на паузі

31.05.2020
0
66

Свято Воскресіння цього року було не таким, як завжди. Увесь світ ніби поставив на паузу роботу, розваги, аби зберегти життя.

Розповім про справи церкви у Жидачеві. На мені карантин не відбився майже ніяк, оскільки, слава Богу, здоровий і можу працювати. Оскільки будівельних матеріалів вдосталь, то можу взагалі не виходити з дому молитви, аби було що їсти і пити. Тому будівельні роботи продовжуються повним ходом і зовні, і всередині. А тепер з’явився ще один стимул, про який розповім трохи згодом. Я навчився штукатурити, шпаклювати, класти плитку, проводити труби на воду, робити опалення, зварювати метал, працювати над ландшафтом...

На Великдень запустили теплу підлогу у залі, вона дуже добре працює і виконує своє завдання. Тут у мене, бачте, свої Божі дива… Під час під’єднання усіх труб і з’єднань було чимало місць, які потрібно ущільнювати з допомогою льняного волокна і спеціальної пасти. Саме у цих місцях потім з’являється теча, потрібно все розкрутити і закрутити заново. Я розумів, оскільки це перші з’єднання у моєму житті, то скоріше за все вони потечуть усі. Але перед запуском системи помолився: «Господи! Я не професіонал, не вмію ще як слід все це робити, а роботи дуже багато. Поблагослови, щоб ці всі з’єднання не потекли. Тоді я буду знати, що це рука Твоя наді мною!» І в результаті потекло два заводських з’єднання, у яких довелося замінити гумові прокладки. Натомість усі різьби, ущільнені мною, тримаються і не пускають навіть краплі вологи.

Вся наша церква здорова, на вихідні і свята ми робили богослужіння згідно із встановленими правилами: на служінні було не більше десяти осіб, всі в масках і рукавичках (крім проповідника), весь хід служіння знімали на камеру і завантажували у Viber, щоб усі решта могли вдома подивитися.

Оскільки діють ще певні карантинні обмеження, я вагався, чи розносити газети по Жидачеві. Молився, радився з друзями, і вирішив піти у місто на газетну євангелізацію. На моє здивування люди реагували, мабуть, ще з більшою вдячністю, ніж до карантину. Важко передати те відчуття в серці, коли розумієш, що даєш людині в руки проповідь про Ісуса Христа. Часто перепитують чи це не політична агітація. Тоді я розповідаю коротко про газету, видавництво і ціль розповсюдження. Хоча, можна сказати, я справді агітую — за найкращого Керівника і Законодавця, Того, Хто спасає! Це агітація за життя і благословення! І моє серце від цього радіє. Ще не було такої радості, яка була б схожа на цю — коли звіщаєш: «Царює Господь!»

Кілька слів власне про стимул, якого згадував на початку листа: я вирішив одружитися. У нас в церкві є дівчина, яка давно мені сподобалась. Рік молився і питав Божої волі на те, щоб освідчитись. Потім освідчився, і ми вже разом за згодою молилися і просили Божого ведення у наших стосунках. А у березні зробив Надії пропозицію стати моєю дружиною і вона дала згоду!

Андрій Сидоров, Львівська область, уривок з листа

 

 



Додати коментар

Пожертвувати