Служіння крізь біль

28.02.2020
0
132

Коротко розповім про наше служіння та життя.

Ще в листопаді в церкві відбулося благословення нашої донечки.

У Коростишеві служіння проходять тричі на тиждень, в середу — дитяче і домашня група, в суботу — молитовне, в неділю — загальне.

У попередньому листі я говорив про плани щодо будівництва дому молитви у Коростишеві. Зібравшись з нашою домашньою церквою, прийняли рішення починати будівництво і паралельно оформляти документи. Вивезли з невеличкої території 15 тракторів сміття, розрівнявши поверхню, почали підготовчі роботи до закладання фундаменту. Всі фінансові питання вирішуються через молитву, тому що для нас це нереально. Робимо те, що в наших силах, і бачимо, як Господь виходить назустріч. Ось уже придбали ліс — дім молитви буде повністю з дерева нас із дерева повністю буде

Уже 17 років маю проблеми зі спиною. Зірвав ще в дитинстві, після смерті батька всі справи по господарству лягли на мене із братом, тому навантаження були недитячими. Дійшло то того, що вистачало навіть неправильно чхнути і після цього злягти на цілий день. А тут перестарався і почалися конкретні проблеми — близько 25 днів взагалі не міг встати, з них днів 15 спав напевно по 2 години. Були нестерпні болі. Їздили по різних лікарях. Поставили діагноз грижовий стеноз (грижа перетискає нерви що йдуть до ноги), потрібна операція. Один лікар сказав, що можна спробувати обійтися без операції, іншим шляхом. Він працює зі мною вже два місяці, іде на покращення, але сидіти ще не можу. Весь час проводжу вдома, потрохи ходжу.

Щомісяця проводимо у нас вдома зустрічі з підлітками села. Ціль — наблизити дітей до пізнання Спасителя. Сіємо і поливаємо, віримо, що будуть плоди.

Щодо служіння, де маю відповідальність, мене заміняють. Що можу, те роблю. Дружина займається дитячим служінням, навчає дітей англійської мови в рамках проекту «Школа життя».

Микола Романюк, Житомирська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати