Села, залишені людьми
Зараз людям важкувато, навіть у тих місцях, де немає прямих бойових дій. Ціни на продукти зросли, а пенсії залишилися на тому ж рівні. Нам привозили продуктові коробки, які ми роздавали тим, хто потребує. Проводили по два служіння на день, після служіння роздавали допомогу. Проповідували про гріх і про спасіння в Ісусі Христі. Люди погоджувалися, відгукувалися на заклик до покаяння. Приходили багато наших знайомих, родичів, сусідів, лікарів, працівників держустанов, вчителів зі школи та музичної школи... Повна зала постійно. Навіть на вулиці стояли. Наш пастор проповідував всередині, а Саша (мій чоловік) — на вулиці. Ми співали спершу в домі молитви, а потім виходили до людей на вулицю. Дехто з них потім став регулярно приходити на богослужіння.
Пам’ятаю радісні очі одної жінки, коли вона підняла руку, засвідчуючи своє покаяння. Вона свідчила, що дуже важко перенесла смерть чоловіка, а коли прийшла до церкви, стало легше. Бог потішає. Час, проведений в церкві, для людей стає відпочинком. Вони моляться, співають та навчаються. Зараз допомоги вже менше приходить, ми не маємо чого роздавати, але все одно — повна зала.
Робили зустріч з жінками, які постійно приходять на зібрання. Познайомилися ближче. Більшість з них раніше працювали в бухгалтерії, пенсійному фонді, займалися підприємницькою діяльністю. Мали гарне спілкування. Жінки розповідали про себе, про зміни в їхньому житті, які відбулися з того часу, як вони стали ходити в дім молитви.
На служіння приходили люди, про яких ми навіть не могли подумати… У нас є знайома сім’я, якій багато допомагали, запрошували в церкву. Але вони завжди відмахувалися. Йшли роки і якось захворів чоловік. Саша возив його в лікарню, з лікарні. Подарував йому Євангелію з великим шрифтом, той почав читати та покаявся. І його дружина теж ходить на служіння постійно.
Також ми їздили благовістити по селах. Люди зазвичай згоджуються, що потрібно каятися, та моляться з нами. Їздили в села, майже повністю залишені людьми. Наприклад, в одному лишилося 10 жителів, в іншому — 7. Здебільшого — це самотні люди. В одній хаті живе батько та син. Батько не бачить, син за ним доглядає. Обидва мають інвалідність. Живуть дуже бідно. Спілкувалися, молилися з ними.
Проводили євангелізацію в Батурині Чернігівської області в будинку для літніх людей. Підопічні просили молилися за них, просили прощення в Ісуса Христа. Також працюємо з бездомними. Відправили двох жінок до християнського реабілітаційного центру.
Проповідуємо на ринках. Люди відкриті, розуміють, що усім потрібне спасіння та Божий захист. Зокрема, їздили в Семенівку Чернігівської області (недалеко від російського кордону). Два дні тому туди прилетіли дві ракети. Люди брали літературу, дякували за Нові Заповіти українською мовою.