Про свята і будні
Травень у нас був часом підготовки до таборів, також збиралися на планування сімейного табору. Мали з’їзне сестринське щодо молитовного служіння та декілька сестринських молитов у нашій церкві. А ще був з’їзд дитячих служителів нашої області — навчання, практика, обмін досвідом, проблемами, ідеями і т. д.
У кінці місяця вже традиційно з дітьми, які регулярно відвідували зустрічі клубу, їздили на екскурсію. Цього разу — у Черкаси в дитячий розважальний центр та річковий порт. Діти лишилися дуже задоволені.
У День захисту дітей на рівні міста проходив фестиваль сім’ї. Організацією займалися євангельські церкви міста. У програмі були виступи біля міської ради, потім — хода за сімейні цінності до центрального парку. Для дозвілля містян ми організували конкурси, лотереї, фотозони — багато різних локацій. Конкретно я займалася організацією локації для дітей 7-11 років — моделювання кульок, територія листування, конкурси… На «Території Доброї Звістки» збиралися діти, а інколи й батьки, і я розповідала їм Євангелію. Щоб це було зрозуміліше і краще запам’ятовувалося, використовувала наочність. Також роздавали літературу, пригощали солодкою ватою тощо.
Уже 6 рік поспіль проводимо табір у селі Мар’янівка. Разом з трьома нашими дітьми 5 днів провели у цьому селі, жили в дитячому садочку при школі. Дуже любимо це село і любимо проводити там табір. Засмучує лише те, що в селі немає місіонерів, які б там постійно служили — і дітям, і дорослим. Табір пройшов гарно і дуже швидко, всі лишилися задоволені. Я переживала, чи прийдуть батьки на заключну програму, адже зазвичай з роками інтерес зменшується, але мої страхи не справдилися.
Тільки ми повернулися додому, до нас приїхав хор із Вараша. Це було на свято П’ятидесятниці. На перший день свята хор служив у нас на зібранні, потім вони співали в одному з районів нашого міста, а ввечері було служіння в центрі на площі. Потім були змагання до Дня батька та «силове шоу». На другий день мали спільне служіння ще з однією церквою, співав цей самий хор.
Через тиждень ми знову всі поїхали у табір, але вже не у дитячий, а в сімейний (хоча він теж був майже дитячий — приблизно 65% дітей). Разом з нами у цьому таборі був брат мого чоловіка зі своєю сім’єю та ще декілька невоцерковлених сімей зі Сміли.
Ось так живемо, рухаємося. Попереду ще конференція місії, підлітковий похід, табір у Смілі.
Багато яскравих подій, які я описала, а решта — будні. Саша їздить працювати в Київ, я вдома з дітьми, клопотів вистачає, але без цього ніяк. Слава Богу, маємо все необхідне.