Пачка макаронів та стаканчик цукру
Продовжуємо працювати в Чорнухах та районі. Звичайно, з початком воєнного стану багато планів змінилося. Дивлячись на ситуацію, ми стали молитися про відкриття для служіння під час війни. І Бог відкрив нові можливості.
Людей охопила велика паніка, у магазинах закінчувалися продукти. Тож наша церква, маючи невелику допомогу від братів та сестер із західної України, запросила місцевих жителів її отримати. Прийшли більше 100 людей. Ми роздали їм продукти, запросили на богослужіння, подарували християнську літературу, усі разом звершили молитву за Україну.
Наша область є однією з тих, де не ведуться бойові дії, і водночас однією з тих, яка надає притулок переселенцям. Наразі тільки в одному нашому районі перебуває більше 2000 біженців. І церква служить тим, хто втратили все — житло, роботу, надію… Намагаємось робити все можливе, аби забезпечити потреби та донести Добру Новину. Тісно співпрацюємо з місцевою організацією у справах біженців, займаємось волонтерською діяльністю. Формуємо продуктові набори, роздаємо одяг, засоби гігієни, ліки. Для тих, хто знаходиться у віддалених селах, розвозимо допомогу своїм транспортом.
Декілька людей стали відвідувати богослужіння. Також наш дім служить притулком для волонтерів, які везуть допомогу в окуповані міста. Підтримуємо тероборону і військових — зокрема, продуктами, матрацами тощо. Дружина шиє одяг для військових. Дуже багато місцевих звертаються про допомогу, оскільки втратили роботу. Просять хоч пачку макаронів або стаканчик цукру. Також — дефіцит дитячого харчування, підгузків.
Щосуботи проводимо молодіжні спілкування. З молоддю роздавали газети «Голос надії» та «Жива надія» в населених пунктах району. Відновили дитячі зустрічі клубу «Найвеличніша подорож», які припинили з початком війни. До 30 нових дітей стали відвідувати ці заходи, а також кілька батьків. Хоча вони й невоцерковлені, але активно допомагають нам у проведенні. Молимося за кожного із них.