Осколок в Євангелії
У нашому місті є інтернат для літніх людей. Ми там були вже не раз, нас завжди гарно зустрічають. Але цей раз був особливим. Коли ми прийшли, то побачили знайомих — людей, яким роками благовістили, приводили в церкву, возили в центр реабілітації, але вони йшли своєю дорогою та не шукали звільнення від гріха. Але тепер прийшло розуміння, що потрібно йти до Бога. Ми співали, проповідували. Я дивилася в очі цих людей, в них були сльози. Коли була молитва, більшість визнали, що їм потрібне покаяння.
Також відвідали літніх людей в Батурині. Люди слухали, приймали, каялися. У Шостці відвідали психоневрологічний жіночий інтернат. Жінки дуже щиро співають, радіють, плескають. Але коли запитуєш для чого прийшов Ісус Христос, то вони твердо відповідають, що Він помер за їхні гріхи. Разом молилися, каялися… Раділи подарункам, як діти, дякували Богу.
У центральній бібліотеці нашого міста щочетверга збирається група літніх інтелігентних людей. Це клуб за спільними інтересами. Вони нас запрошували, і ми вже приходили до них. Там вони, зокрема, читають Біблію та просили, щоб ми провели зустріч на цю тему. Ми співали, читали разом Євангелію. Побачили у Саши Євангелію з великим шрифтом, запитали, де таку можна взяти. Коли Саша сказав, що подарує, то дуже зраділи. Сказали, що будуть читати всі разом.
Нещодавно були в Сумах на обласній жіночій конференції. Нас запросили послужити музичним гуртом. Після конференції я спілкувалася з однією сестрою, яка працювала на кухні. Вона розповіла історію свого навернення до Бога. Жінка лікувалася в Трускавці і там їй дали брошуру. Саша туди їздив. В Трускавець приїжджають люди з усієї України. Там є площа, на якій гарно проповідувати, бо всі проходять через неї. Жінка взяла брошуру та подзвонила своїй подрузі, яка вже ходила до церкви. І після розмови зрозуміла, що Бог її кличе. Приїхала додому до Сум, пішла до церкви, покаялася, служить. Моє серце зраділо, що є люди, які так щиро приймають Ісуса Христа.
Саша став проходити з Євангеліями школи нашого міста. Але тільки школа, де навчаються наші діти, дозволила подарувати Нові Заповіти у всіх класах. Якраз була повітряна тривога, і Саша роздавав Боже Слово у бомбосховищі. Ще одна школа частково дозволила. В обласному відділі освіти дозволу не дали. Коли зачинені одні двері, Бог відчиняє інші. Дали дозвіл в Черкаській області. Таким чином, у Черкасах пройшли 28 шкіл (роздали 4660 Нових Завітів), у Золотоноші та районі — 48 шкіл (8600 Нових Завітів), у Звенигородському районі — 19 шкіл (2740 Нових Завітів), у Смілянському районі — 39 шкіл (6670 Нових Завітів), в Уманському районі — 68 шкіл (5500 Нових Завітів). Усього відвідали 202 навчальні заклади і подарували 28170 Євангелій. Переважно у школах дозволяють сказати коротку проповідь у класі або збирають дітей на лінійку.
Декілька цікавих моментів із цього служіння. В одній зі шкіл, коли пройшли всі класи, підійшла вчителька і каже: «Усім дітям дали, а двох випадково проминули. І ці хлопчики плачуть, що їм не подарували!» Саша пішов та виправив ситуацію. Проходячи коридором однієї школи побачив дівчину, яка почала читати Євангелію присівши прямо в коридорі. Брати запитують, хто такий Ісус Христос та для чого Він прийшов на землю. Діти гарно відповідають, знають — хто і для чого. В одному з класів дівчинка відповіла: «Він мій Батько!»
Одна вчителька розповіла свідчення. Її чоловік, син директора школи, зараз на передовій. Він мав Євангелію в нагрудній кишені, і в ту книгу попав осколок, чоловік лишився неушкодженим. Коли чоловік повертався на фронт, жінка знову поклала йому Євангелію, нову, бо та пробита. Саша їй сказав, що потрібно читати Євангелію, і вона пообіцяла, що обов’язково буде.
В одному з міст Черкащини міський голова, почувши, що роздають Євангелії, запросив братів у мерію. Зібралося близько 40 чоловік послухати Боже Слово.
