Недільна школа — дистанційно

31.12.2020
0
42

Початок осені був у нас заздалегідь спланованим. Щойно школи відкрили двері для учнів, ми розпочали зустрічі для дітей та підлітків. Оскільки не знали, скільки часу триватиме послаблення карантину, намагалися встигнути якомога більше. Щодня наша команда відправлялася в одне із сіл, де на урок чекали діти. Вони радо слухали історії з Біблії, співали пісні, вчили вірші.

Ми завжди готуємо програму самі, підбираючи для кожного села різні підходи викладення теми, ігри, пісні. Кожне село має свій характер — десь діти більше люблять ігри, десь — пісні, десь — крім уроку, важливо дітей пригостити.

Для дітей наша зустріч — одна з найулюбленіших подій в тижні, яку вони стараються не пропускати. Але вже глибокої осені дуже багато з них почали хворіти. Тому вирішили працювати дистанційно. Для цього розробили книжки для кожного учня. В них була біблійна історія, запитання до неї, золотий вірш, практичні та творчі завдання, а також рукоділля та цікаві експерименти до теми. Кожному учню готували матеріали для рукоділля та експериментів, клали до пакуночків з уроком цукерку або повітряну кульку в якості нагороди за старання. Діти по селах дуже радо сприйняли таку ідею. Вони розповсюдили ці уроки між своїми друзями і тим самим долучили їх до участі. Приєдналися навіть діти, які раніше не бували на наших зустрічах.

Період уроків на відстані видався фізично важчим. Програму писали вночі, друкували до обіду, пакували і розвозили по селах після обіду. Діти брали свіжі книжечки і здавали попередні для перевірки виконаних завдань. Перевіряли вже пізно ввечері. Такий графік забрав багато сили, але приніс більше користі, ніж ми очікували:
- для багатьох нових дітей ці уроки стали своєрідним першим знайомством з Богом, першою сходинкою до пізнання Творця;
- батьки часто бралися допомагати дітям з уроками, разом з ними читали біблійну історію і виконували завдання;
- багато мовчазних дітей стали розкриватися, ділитися в уроках своїми роздумами — ми навіть не підозрювали про таких багатий їхній внутрішній світ і тепер більше приділятимемо часу особистому спілкуванню.

Також продовжуємо працю з підлітками. Раз на тиждень для них розроблявся та друкувався план читання Біблії та проводилися зустрічі. Підростаюче покоління також вже береться до праці. Один з молодих хлопців тривалий час їздив з нами по селах, а нещодавно і сам взявся за працю з підлітками та дітьми в м. Гребінка.

Старалися не забувати про незахищені категорії населення. В одне з сіл, де збираються діти, завезли багато теплого одягу, взуття. Діти розібрали і рознесли по домівках. Також закупляли продуктові набори для деяких малозабезпечених сімей. Люди щиро раділи допомозі, дякували. Продовжуємо відвідувати їх і спілкуватися на духовні теми.

Іноді з’являється вільна година, то ми беремо газети і роздаємо їх вулицями міста. Іноді додаємо газети до пакунків матеріальної допомоги.

Часом необхідно комусь фізично допомогти. Я люблю навідуватися до сусідської бабусі, яка живе сама. Вона завжди радо приймає, любить поговорити і потребує допомоги по дому. Нещодавно ми дізналися про одного хлопчика-підлітка з іншого міста, який потрапив в лікарню, травмувавши голову. Друзі спочатку відвідували, а потім звикли, що він в лікарні, і перестали. Він був дуже засмучений. Тому ми вирішили зробити для нього сюрприз і приготували різдвяний подарунок. Зібрали солодощі, розмальовки, іграшки і написали короткого листа.

Я проживаю в місіонерській сім’ї, де двоє маленьких дітей. Часом потрібно побути з дітьми, допомогти на кухні чи прибрати. Служити своїм — це теж велике служіння.

Люблю Різдво і дуже рада, що можу послужити Господу в ці дні.

Тетяна Маринич, Полтавська область, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати