Канів: щоденник місіонера

22.11.2019
0
67

13-24 липня 2019 року ми перебували на Івано-Франківщині.

17-18 липня разом з місіонерами Івано-Франківщини були на конференції місії «Голос Надії».

20 липня разом з кількома братами відвідали село Комарів, де роздавали газети, спілкувалися з людьми.

22 липня мали спілкування з Іваном Іванцюком, який приїхав з США.

27 липня проводили дитячий клуб у селі Литвинець.

28 липня в Каневі на зібранні були гості з Росії.

31 липня роздавали гуманітарну допомогу в селі Литвинець.

2 серпня роздавали одяг на ринку в Каневі.

3 серпня мали пікнік із людьми з порушеннями слуху, приїжджали служителі з Київської області.

4 серпня був на похороні Богдана — чоловіка, який майже місяць відвідував зібрання.

6 серпня мій брат Влад поїхав додому. Ми продовжили підготовку до дитячого дозвілля.

10 серпня вночі приїхали брати і сестри із Волині та Рівненщини (усього — семеро чоловік), наступного дня — ще один брат.

11 серпня розставляли палатку. Тематика дитячого дозвілля була морською. Я відповідав за музику. Грав роль капітана. Дружина два дні проводила спорт. Дітей було більше сотні. Програма тривала з 10:00 до 14:00. Майже щовечора брати і сестри грали у волейбол з підлітками та молоддю, спілкувалися. Валя подружилася з однією дівчиною, яка тепер приходить на підлітковий клуб, приводить свою сестричку на дитячий клуб, а одного разу привела свою одногрупницю на молодіжний клуб.

15 серпня приїхала до нас ще одна команда на чолі із Павлом Смалем.

16-18 серпня разом з командою Павла Смаля та іншими запрошеними волонтерами служили людям з інвалідністю. Такий захід вперше проводили в Каневі. Усі учасники (їх було 20) лишилися дуже задоволені. Останнього дня зробили святковий стіл та невеличкі продуктові пакунки для них.

19 серпня на Преображення зробили зібрання на місці намету. З кінця травня ми стали збиратися на вулиці в літньому кінотеатрі тричі на тиждень. У жовтні перейшли на квартиру. Познайомилися з новими людьми, які стали відвідувати богослужіння.

З 29 серпня розпочали Духовною радою підготовку до спільного Свята подяки та другого Молитовного сніданку.

1 вересня наша дочка Єлизавета пішла в перший клас, а старша — в четвертий. Продовжують навчатися в музичній школі. Найменшому Єлисею майже сім місяців, Іллі — 3 роки.

4 вересня відбулося засідання депутатів міської ради, де Духовну раду затвердили як духовно- консультаційний орган при міській раді.

22 вересня відбулося Свято подяки, яке об’єднало представників 6 конфесій. Захід був включений у програму святкування Дня міста. Мені випала честь бути одним із ведучих. Організували благодійну ярмарку, кошти з якої пішли на операцію для двох хворих дітей.

30 вересня поїхав на похорон свекрухи моєї сестри в Івано-Франківськ. До вечора 5 жовтня був разом з мамою, тижнем раніше вона поламала руку і необхідно було допомогти.

6 жовтня повернувся в Канів, провели дитячий клуб і поїхали на похорон в Золотоношу (за 60 км від нас).

10 жовтня в Каневі провели другий Молитовний сніданок на тему «Подяка Богові». Цього разу серед учасників були нові люди.

14 жовтня відвідали лікарню, роздавали газети, спілкувалися з пацієнтами.

15 жовтня роздавали газети в приватному секторі, де проживаємо.

21-25 жовтня в Києві на базі місіонерської школи проходила вже третя ШОЄ (школа особистого євангелізму). Навчалися 30 студентів, які під час практичних занять поспілкувалися з 1030 людьми. 366 людей вислухали Євангелію, 56 — молилося молитвою покаяння, 133 — отримали душеопікунство. Я викладав для студентів декілька тем, для двох був наставником. Після закінчення навчання разом із п’ятьма студентами на 10 днів поїхали в Канів для служіння. Студенти займалися особистим євангелізмом, а також допомогли у проведенні  трьох молодіжних і двох дитячих клубів.

31 жовтня - 2 листопада разом із студентами допомагали місіонерам у Золотоноші проводити триденний дитячий клуб.

Валентин Ковальський, Черкаська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати