Гуманітарне служіння в Каневі
Слава Богу, на Черкащині все спокійно, усі місіонери продовжують служити. Багато людей із небезпечних регіонів України знайшли притулок в нашій області. Станом на 28 квітня у Канівській міській територіальній громаді зареєстровано майже 4000 внутрішньо переміщених осіб, які були змушені покинути свої домівки через повномасштабне російське вторгнення.
13 березня відвіз троє дорослих і четверо дітей на евакуаційний потяг в Смілу. 14 березня після ранкової молитви роздавав буклети, після вечірньої молитви завіз двом літнім людям продукти. 15 березня під час духовної ради міста вирішили замовити 8 білбордів із християнським змістом і 19 числа вони були поклеєні. 16 березня приймали на нічліг братів із Рокитного, які верталися з Харкова, куди відвозили гуманітарну допомогу. 17 березня знову відвозив біженців на евакуаційний потяг (двох мам і четверо дітей). 21 березня привіз із Сміли приблизно 500 кг продуктів, побутову хімію, ковдри, одяг для переселенців.
22 березня роздавали продуктові набори переселенцям у с. Бобриця (10 км від Канева). У кожному пакеті — по кілограму гречки, рису, цукру, макаронів, борошна, літр олії і одна чи дві консерви. Із кожним намагалися поспілкуватися, подарувати газету, Новий Завіт, дитячу літературу. Мені допомагали дві сестри з цього села, які також є переселенками. 24 березня докупили 10 л олії пофасували і поїхали роздавати продуктові набори в села Литвинець і Ковалі (10 км від Канева). Мені допомагала старша донька Вероніка і сестра з Бобриці зі своєю родичкою. Їх привіз чоловік, котрому ми завозили продукти в Бобриці, він відразу виявив бажання чимось допомагати.
В Каневі роздавали допомогу трохи по-іншому. Дружина розповсюдила інформацію через соцмережі, люди самі дзвонили, і ми з ними зустрічалися. Одна жінка подзвонила, попросила дитячі засоби гігієни. Ми запитали, чи може вона підійти до дому молитви нереєстрованих п’ятдесятників, бо ми були там на молитві. Вона сказала, що в Сумах відвідувала таку ж церкву, тож ми її відразу запросили на зібрання. 27 березня ця жінка з дитиною відвідала богослужіння у нас вдома. І виявилося, що наша сестра Ніна була її вихователькою у школі-інтернаті, а сестра Юля викладала в неї малювання! Вона їх впізнала, після цього вони теж згадали.
29 березня до нас дорогою на Харків заїхали брати із Старого Села. Лишили в нас трохи картоплі — десь 250 кг. Також ночували в нас двоє братів, які поверталися з поїздки на схід, і сім’я з Сумщини. 30 березня разом з одним братом із баптистів були в с. Грищенці, роздавали продукти. Також заїхали в с. Тростянець, вручили допомогу одній родині. 1 квітня відвідав літнього чоловіка Миколу, заніс йому газету, спілкувався з ним.
12 квітня служитель із Закарпаття віз фуру гуманітарної допомоги на Золотоношу, звідти брати із Рівненщини меншими бусами мали везти її на Харків. По дорозі він залишив в Каневі певну кількість продуктів. І ми знову стали фасувати, вийшло 50 наборів по 6 кг. Цього разу у співпраці із соціальною службою, роздали все буквально за 2 години. Працівники соцслужби записували людей, а дружина з іще одною сестрою вручали пакети, пропонували християнську літературу, Нові Завіти. На наш номер дзвонили ті, хто потребував картоплю та інші речі, і ми їм розвозили. Роздали всю дитячу літературу, що в нас була.
Нас попросили, якщо є можливість, зробити ще 50 наборів. Цього ж дня поїхали в Золотоношу по картоплю, взяли десь 700 кг. Докупили 50 кг макаронів, цукор. 14 квітня роздавали картоплю, ковдри, подушки. 15 квітня докупили олію, рис і привезли в соціальну службу. Протягом двох днів роздали всі продуктові набори. 23 квітня роздали з дружиною і сестрою Танею 400 газет «Голос надії».
24 квітня мали спільне зібрання в «Скинії Давида» присвячене Христовому Воскресінню. 27 квітня дружина роздала на ринку десь 350 газет «Вірую», я співав під гітару, а донечка Ліза грала на скрипці. Відразу поїхали в Золотоношу на роздачу хліба. Було багато людей — більше 40. 30 квітня всією сім’єю відвідали літніх людей Петра і Ганну, які проживають за 90 км від Канева. У жовтні 2014 року вони виїхали з Канева. З минулої осені сестра Ганна практично не ходила, і сама не може їсти, тому братові Петрові доводиться дуже тяжко. Їй 82 роки. Ми вивели її на подвір’я, щоб подихала свіжим повітрям. Ми співали, Єлизавета грала на скрипці, читали Боже Слово, молилися. Через 15 км заїхали у ще одну сім’ю до Анатолія, поспівали, помолилися за його сина та зятя, які захищають Україну.
3 травня нам привезли нову партію продуктів для роздачі потребуючим. Цього ж дня дали двом переселенцям, а 5 травня через територіальний центр роздали 47 наборів для людей з інвалідністю та ветеранів. Я мав можливість благовістити їм.
Загалом протягом цього часу ми допомогли продуктами, засобами гігієни та іншими речами більше, ніж 250-ти групам людей. Роздали десь 1200 кг картоплі.
8 травня ми з дружиною роздавали газети «Голос, що кличе», Ліза грала три пісні на скрипці, інші співали під гітару. За 8 і 11 травня роздали майже 500 газет. 8 травня стали проводити зібрання у нашому домі молитви, хоч там ще багато роботи. Було з нами 10 дорослих і 7 дітей.
22, 25 і 27 травня роздали десь 470 газет «Вірую». Зустрічаються люди, які з радістю беруть щоразу, кажуть, що газета цікава. Віримо, що друковане слово впливає на серця людей, спонукаючи їх йти до Бога.