Гостра потреба у хлібі
Я вдячна Богові, що від початку війни Бог дав сили та віри не зупинитися в служінні. Наші доми молитви зараз наповнилися новими людьми, багато сердець навернулись до Бога, отримали втіху та надію.
Значна частина праці зараз направлена на переселенців та соціально незахищені верстви населення нашого міста. Щопонеділка та щосереди ми проводимо богослужіння для пенсіонерів, людей з інвалідністю, багатодітних сімей та переселенців. Часом зала нашої церкви, яка розрахована на 80 чоловік, не вміщає всіх гостей, декому доводиться стояти в коридорі. Інколи служіння, розраховане на годину, затягується на 2-3 години. Людям цікаво, їм подобається слухати Боже Слово, вони підходять, щоб поставити додаткові запитання. Ми як церква стараємося не відпускати людей із порожніми руками, роздаємо свіжий хліб.
Для декого хліб — це особливе благословення. Гостра потреба у хлібі мотивувала нас розпочати ще одне служіння — приготування гарячих обідів для тих, хто не має можливості повноцінно харчуватися. Для багатьох це дуже цінне служіння і можливість пройти важкий період життя.
Працюючи з дорослими, намагаємося не залишати без уваги й дітей. Щонеділі займаємося з наймолодшою групою нашої церкви. Також залучаємо дітей із невоцерковлених сімей нашого міста та району.
На свята ми зібрали команду з підлітків церкви, зробили різдвяну програму. З цією програмою проїхали по селах району, послужили сотням дітей. Зокрема, в м. Пирятин двічі збирали дітей переселенців (за один раз всі не змогли вміститися у залі). Діти з церкви самостійно складали подарунки для своїх однолітків. Усім дуже сподобалася програма, просили не зупинятися і робити такі заходи частіше.
Під час війни все залежать від наявності електроенергії. Треба було передбачити всі можливі ситуації. Найбільш масштабним дитячим проектом були різдвяні заходи, які ми проводили біля дому молитви протягом тижня. Зокрема, ми мали цікаву фотозону, яка виглядала, як справжній хлів, де були Йосип, Марія та новонароджене Дитя. Ходили вівці, яких можна було годувати. Поруч — яскрава зоря. За відсутності в місті святкових дійств, все це дуже привертало увагу до нашої церкви.
Поруч із хлівом активно працювала різдвяна майстерня. Діти приходили день у день, багато з них потоваришували з церковними дітьми. А ми — з їхніми батьками. Під час війни дуже обмежилась кількість дитячих розваг, тому батьки були особливо вдячні церкві за такі заходи. Також за ці дні ми роздали тисячі християнських газет, брошур, дитячої літератури.
Тетяна Маринич, Полтавська область, уривок з листа