Дорога через ліс

30.11.2018
0
112

Продовжуємо служити Богові й людям, праці дуже багато. Працюємо в церкві, в'язницях, лікарнях, школі, в центрі реабілітації, куди в останній час приходить дуже багато нещасних людей. Зокрема — ті, які колись виховувалися в інтернатах, а після закінчення навчання залишилися без нічого.

10 листопада 2018 року ми переживали особливу радість, коли випускник нашого реабілітаційного центру Вася одружився. Колись він проходив реабілітацію, і ми їздили допомагати будувати дім молитви в смт Диканька. Там на будівництві Вася звернув увагу на одну сестру, яка готувала їсти. Хлопець пройшов реабілітацію, став членом церкви м. Полтава, влаштувався на роботу, зняв житло. Після спілкування з братами служителями отримав добро на створення сім'ї. Вони зараз дуже щасливі, і ми разом з ними!

У цьому році наш наймолодший син Ваня пішов у перший клас нашої сільської школи. У класі 10 дітей, і щоранку я маю можливість підвозити їх до школи. Хоча й не так далеко, близько двох кілометрів, але дорога через ліс. По дорозі спілкуємося з ними про Бога, вивчили молитву «Отче Наш», і вони вже моляться вдома. Не так давно, коли їхали в школу, один хлопчик сказав: «Дядько Сергію, ми ще не помолилися молитвою «Отче Наш»!» Для мене було дуже радісно це чути.

Діти після школи люблять приходити до нас додому, іноді приходять зі своїми батьками, і ми спілкуємося. Дружимо із вчителями, і вони нам говорять про те, що бачать як змінюються діти під впливом Божого Слова.

Нещодавно я зв'язався з однією місією, яка випускає настінні перекидні календарі. Вони вислали нам цілий ящик, і зараз, у переддень Різдва Христового, ми разом із дружиною можемо розносити і благовістити по домівках і установах.

Сергій Осадчук, Полтавська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати