Дивні Божі дороги
Останнім часом ми по-особливому переоцінили всі ті можливості, які Бог дав нам, щоб служити людям. Проводимо євангелізації, відвідуємо людей не тільки в Хухрі, але й в сусідніх селах. Одним словом, життя вирує.
Віднедавна ми стали відвідувати будинок для літніх людей в сусідньому селі. Намагаємося бувати там якомога частіше.
Зважаючи на те, що війна продовжується, час від часу їздимо на Донеччину, а також на деокуповані території — такі, як Лиман, Костянтинівка та інші.
Щосуботи в нас проходять зустрічі для дітей, періодично проводимо велике свято, де збираються діти не тільки з нашого села, а й з навколишніх.
Однією з важливих для нас подій стало придбання обладнання для випікання. Тепер час від часу роздаємо свіжовипечений хліб в нашій церкві, також возимо різним сім’ям, в сусідні церкви. Дякуємо Господу за можливість послужити, за фінанси, якими Він благословляє, та відкриті серця для такої справи.
Постійно проходять служіння в нашій церкві: середа — вивчення Біблії, п’ятниця — молитовне служіння, субота — день з дітьми, а неділя — основне служіння.
Не можемо не поділитися радістю про те, що продовжується праця над нашим місіонерським будинком. Зокрема в будівництві допомогла команда братів з м. Луцьк.
Олександр Францевич, Сумська область, уривок з листа
Ось уже третій місяць я служу в с. Хухра Сумської області. Після навчання в місіонерській школі м. Сколе протягом року служила на Львівщині. Уже під час проходження практики зрозуміла, що хочу бути частинкою місіонерської сім’ї. До навчання я служила в Сумській області, але в іншому населеному пункті. Божі дороги дивні, але водночас благословенні — і подумати не могла, що все так складеться і що я повернуся на Сумщину.
За цей час мала змогу ближче познайомитися з людьми, які приходять до нашої церкви. Вони дуже щирі і відкриті. Спілкуючись з деякими прихожанами, мене вразило, що посіяне братами Слово рясно в них проростає, їхні серця змінюються. Людей торкається Євангелія і вони глибоко переживають Божу присутність. Це не може не радувати. Служіння в церкві проходить тричі на тиждень, їх відвідують приблизно 20 людей.
Ми проводили євангелізаційні заходи по селах, які постраждали від воєнних дій. Благовістили, підбадьорювали людей співом, а також роздавали продуктову допомогу, Євангелії, християнські газети та хліб, якого самі випікаємо.
Що суботи о 12:00 в нас проходить дитяче служіння. На зустрічі приходять до 10 дітей, інколи більше. На початку, коли я проводила урок, вони були закритими, соромилися, але згодом відкрилися і зараз з радістю діляться своїми емоціями, тим, що їх хвилює. Вони дуже люблять молитися і зовсім не соромляться цього. Щоразу молитву веде хтось з дітей — один молиться, решта повторюють. Так діти вчаться спілкуватися з Богом.
Світлана Каразія, Сумська область, уривок з листа