Денний центр «GRACE»
У нас війна, тяжка війна. Зараз повертається багато воїнів з ампутаціями. Важко уявити, наскільки змінилося їхнє життя. Потрібно служити, потрібно вислухати, потрібно молитися. На декілька днів прийшов у відпустку один із братів із нашої церкви. Жахіття війни відобразилося на його обличчі, він бачив смерть. Ми церквою завжди молимося за нього, за його життя. Він у своєму підрозділі закликає хлопців молитися до Бога. Одне із його свідчень: вийшло три штурмові групи, повернулася тільки одна — їхня. Перед виходом вони молилися, просили Божого захисту. Ми в Україні знаємо, що таке молитва до Бога.
Служимо в інтернаті, завершили курс «Найвеличніша подорож». Заняття проходили так, що на кожному уроці з’являлися нові діти. Всі вони із Запорізької області. Всі були свідками жахливої війни. Дякую Богу, що можемо їм служити. Вони потребують уваги, спілкування, батьківського тепла, хочуть комусь пожалітися, з кимось порадіти. Один хлопець розказував, як до нього приїжджав його брат, як вони зустрілися, гуляли, раділи. Ділився, як знову важко розлучатися. Підтримуємо кожного, як можемо.
У Шепетівці відкрили дитячий денний центр «GRACE» («Благодать»). Коли у нотаріуса переоформляв цей будинок, мене запитали: «Для чого ви його купуєте?» Я відповів: «Це буде денний центр для дітей». Мене не зрозуміли: «А що це таке?» Кажу: «Чи бачили ви дітей, які просять на вулиці? Сьогодні дорослі не займаються цими дітьми, а завтра вони виростуть і підуть грабувати. Ми посадимо їх в тюрму і скажемо, що це погані люди. Хіба не краще сьогодні навчити цих дітей, як чесно жити і працювати своїми руками? Ми будемо вчити морального життя на основі Біблії».
Дівчата щосуботи збираються на біблійний урок, випікають смаколики для захисників, малюють, пишуть листи. Завжди приходять листи-відповіді, подяки від військових.
Також при центрі відкрили майстерню «Мудрий тесля». Щоразу хлопці працюють над певним виробом, та несуть додому. Багато батьків позитивно оцінили цей гурток. Під час роботи ми доносимо біблійні цінності. Останнього разу виготовляли стільчик. На це пішло дві суботи. Коли показали батькам, вони були в захопленні.
Як пастор у двох церквах, я прагну двох речей: 1) розвивати різні служіння, щоб досягнути різних людей; 2) шукати та розвивати працівників для кожного служіння. Щоб люди усвідомлювали, що це їхня особиста праця та відповідальність. І були вірними у праці для Бога.