Акцент на особисті стосунки

30.11.2020
0
135

Осінь була насичена, ми продовжували служіння — проводили недільну школу, підліткове, роздавали газети по селах, рубали дрова для людей, відвідували хворих… Іноді благовістили просто на вулиці, особливо коли прогулювалися з сином, спілкувалися з молодими сім’ями та іншими односельчанами.

Непросто донести щось хороше до дітей, чомусь погане швидше чіпляється. На недільну школу ходять близько 10 дітей, ми молимось за них. У програмі — рукоділля, вивчення пісень (співали з ними на Дні подяки), виклад біблійних уроків. Щиро бажаємо, щоб Боже Слово закарбувалося на все життя в їхніх серцях.

Недавно підлітки вкрали в нашому погребі закрутку, а також ще деякі речі. Звичайно, було неприємно, адже ми вкладаємо в них сили, терпіння, молитви... Тоді дружина сказала їм, щоб приходили на підліткове, коли зізнаються і попросять вибачення. Вони місяць не приходили, а потім четверо зізналися і вибачилися. Радіємо, що Бог змінює їхні серця через такі обставини.

В кінці літа проводили для підлітків табір з виїздом до лісу. Через карантин він вийшов трохи спонтанним. Табір тривав 3 дні, було 30 підлітків з трьох сіл, з них — велика частина з не воцерковлених сімей. Наша ціль була — показати Божу любов через дружбу. Запрошували Вадима Корольчука, який проводив семінар біля вогнища в один із вечорів. А ще ми співали, грали в ігри… Але основний акцент ставили на особисті стосунки. В останній вечір усім дуже не хотілося розлучатися. Багато хто відкривався своїм наставникам.

Взагалі підлітковий період для кожного по-своєму непростий. Адже діти в пошуках, вони не знають який шлях вибрати. Мало хто з них залишається в церкві, адже тяжко відрізнятись від інших у своєму оточенні. Але  ми знаємо одне — Боже насіння завжди дає свої плоди.

Продовжуємо відвідувати людей щотижня. Недавно почали їздити ще в одну сім’ю. Жінка 60 років доглядає незрячих свекруху і рідного брата. Також подружилися з молодою сім’єю, чия восьмирічна дочка ходить на недільну школу. Були в них в гостях, а вони були в нас. Жінка приходила на богослужіння.

Недалеко від нас є невелике село Малий В’язівок. Ми постійно навідуємось туди, розносимо газети. Часто зав’язується розмова з селянами. Якщо комусь потрібно — допомагаємо по господарству. А недавно одна сім’я запросила нас в гості.

В кінці вересня відбулося Свято подяки, до якого ми старанно готувалися, оформляли фото-зону, дехто з невоцерковлених людей проявляли ініціативу, приносили фрукти. Готували частину програми з дітьми. Запросили гурт із Луцька, також приїхали служителі навколишніх церков. Служіння проходило в будинку культури. Ми дуже здивувалися, коли прийшло біля 100 людей (разом з нами і дітьми). Більшість — ті, яких ми відвідуємо, з якими дружимо. У першій частині була святкова програма — проповіді, пісні, молитва. У другій частині — обід. А на дітей чекав приємний сюрприз — солодка вата і батут. Погода була сонячна, ніхто нікуди не спішив, тож мали гарне спілкування.

Ми чекаємо другу дитину, тому дружина не може багато служити, але вона старається. Вагітність проходить, слава Богу, добре. Синочок Йонатан у свої 10 місяців пробує робити перші кроки, має добрий апетит і повноцінно розвивається. Бог береже нас від хвороб, у період різних інфекцій і вірусів, ми практично не хворіємо. Недавно мали можливість відвідати батьків на Волині — зустріч з рідними і друзями завжди надихає.

Рік швидко проходить, було багато хороших подій: хтось одружився, хтось здобув освіту, хтось гарно провів час з родиною, багато цікавих богослужінь... Водночас є багато біди — коронавірус забрав не одне життя і продовжує забирати. Цей рік був непростим для християн, він показав, хто насправді надіється на Господа. Ми живемо в останній час, але знаємо одне — Церква Ісуса Христа буде стояти, і ніяка епідемія її не зрушить!

Ілля Кантерук, Полтавська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати