«Завзято виконувати Божу волю»
Сьогодні вночі дружина прокинулися від гулу шахеда: «Один летів далі або ж вище, але інший, здавалося вріжеться в наш будинок. Ще мить і думала, що почую удар та вибух, але, дякуючи Богу, минулося».
Всупереч усьому нам вдалося провести три табори — для дітей, підлітків і молоді. Вони були триденними, проте з ночівлею. Усі діти щасливі, команда втомлена. Віримо, що ігри, конкурси та біблійні уроки лишили добрий слід у серцях.
Ми знову виступили ініціаторами проведення міжконфесійної молитви за Україну. Немало часу витратили на те, щоб обʼєднати представників різних конфесій, але це було того варте. Зібралися для молитви у нашій церкві. Також провели збір на систему РЕБ для захисників, аби вберегти їхні життя. Зібрані кошти ми передали місцевому волонтера, який був приємно здивований активною участю церкви.
Цьогоріч через водне хрещення до церкви долучилося шестеро людей, усі молодшого віку. Ось історія однієї з жінок — Аліни. Минулого року по вечорах ми надували гірки біля церкви, щоб діти могли розважатися. Приходило багато людей, Аліна теж привела своїх доньок. У вересні ми організували свято для дітей, запрошували на недільну школу. Тоді Аліна прийшла на це свято, потім почала ходити до церкви, де знайшла свою духовну сімʼю.
Проводили Сімейний день, до якого долучилися міські діти. Функціонує дитячий підлітковий клуб у суботу, недільна школа, підлітковий клуб.
Мали медіатренінг, на який зібрали молодь із церков області. Говорили, яким чином можна благовістити за допомогою інструментів медіа. Адже Євангелію треба поширювати актуальними методами, в тому числі використовуючи соціальні мережі. Тренінг надихнув хлопців і дівчат до праці.
Час летить дуже швидко і цей факт мотивує завзято виконувати Божу волю, готувати віруючих для служіння та проповіді Євангелії.
Ми отримали взуття, яке передали ветеранам війни, а також родинам тих, хто пропав безвісти. Особливе переживання — коли до церкви приходять молоді хлопці без кінцівок, із втраченим здоровʼям. В їхніх очах — біль. Здається, ніхто не може їх зрозуміти. «Васильовичу, так, ану перестаньте! Не треба замикатися в собі, говоріть! Зрозуміли? У вас дружина, діти. Так, що руки опускати не можна, а треба розказувати, що відчуваєте, і продовжувати жити» — каже похмурому воїну керівниця спілки ветеранів.
Зайшов до церкви хлопець, виглядав енергійно, я привітався, спочатку навіть не зрозумів, допоки не опустив очі та не побачив протез. В подібні моменти не знаєш як реагувати…
Протягом цього періоду служив у Києві, Броварах, Тарасівці, Мотовилівці, Вишгороді, Харкові. Викладав на молодіжній конференції Житомирщини, а також у біблійній школі у Варшаві. Приймали у нашій церкві обласну київську конференцію із благовістя. Продовжуємо бути світлом у тому місці, де нас поставив Бог.
