«Як закінчиться війна, то прийдемо в церкву!»
Від початку війни церква згуртувалася в молитві, щоб Бог змилосердився над нашим краєм і зупинив цю страшну війну. Ми маємо поїздки на схід і на південь приблизно раз на місяць. В основному відвідуємо наших вояків, які родом із Рогатинщини. Вже переросло в традицію відвідувати захисників разом з мерією міста, зокрема їздять мер та його заступник.
Це була четверта поїздка поспіль. Заїхали на 14 точок, де зустрічалися з земляками, передавали продукти, засоби гігієни. Також проповідували Боже Слово, молитися за хлопців, вислуховували їх. Вже минув другий рік війни, відчувається відбиток втоми і розчарування. Люди на позиціях, і немає кому їх змінити. Попри все дух вояків бадьорий, навіть знаходять сили жартувати. Цінують, що до них приїжджають представники міста і церкви. Війна закінчиться, а що залишиться в серцях? Який слід ми залишимо? Добре, якщо хороші спогади. Багато наших хлопців говорять: «Як закінчиться війна, то ми прийдемо в церкву!»
На Різдво багато благовістили в місті, відвідуючи підприємства і організації. Такі відвідини лишають добрий слід, майже всі радо нас приймають.
Працюємо з тимчасово переселеними людьми. На території нашої церкви маємо мобільні будиночки, де проживають чотири сімʼї. Одна сімʼя із Бахмута, це літні люди, які лишилися без житла. Їхні сини воюють, старший минулого року прийняв водне хрещення. Інша сімʼя із Запорізьської області, це мама із двома дітьми, яка готується ввійти у заповіт з Господом. Ще одна сімʼя з Мелітополя, дружина віруюча, чоловік теж навернувся до Бога, двоє дітей. Також є сімʼя з Краматорська, досить молода, двоє дітей і грудне немовля, жінка християнка, чоловік ще ні. Служимо дорослим і їхнім дітям.
Церкву відвідує одна жінка з хлопчиком, який має аутизм, для нього непросто відсидіти зібрання. Але вони також ходять на репетиції дитячого хору.
Продовжуємо працю з підлітками церкви, а також тримаємо зв’язок із дітьми, які відвідували табори по селах.
Декілька разів відвідували вдів, чиїх чоловіків забрала війна. Непросто щось говорити, стараємося спрямовувати їх до Бога і просто бути людяними. Приносимо невеликі гостинці. На території нашої ТГ є 42 вдови.
Бачимо, що цей час Господь виділив, щоб сіяти Слово, а прийде час пожинати.
