«Як нас застала війна»
За кілька днів до війни ми з сім’єю вирушили в робочу поїздку: я та моя дружина мали бути на педраді вчителів недільної школи в Карпатах, а дітей планували залишити в батьків у Львівській області. Саме там зупинилися на ніч з 23 на 24 лютого і вранці прокинулися від вибухів — виявляється неподалік бомбили стадіон.
Звичайно, поїздка в Карпати відмінилася, а про повернення в Суми найближчим часом не могло бути мови. Тому з перших днів ми активно стали займатися координацією виїзду людей із Сумщини і безпосередньо з нашої церкви. Допомагали з пошуком транспорту, вибором маршруту, забезпеченням притулку на заході України. Також допомагали переправляти біженців закордон. Зокрема, на Львівщині ми знаходили і облаштовували житло для ночівлі та тривалого проживання. Перші дні чи не щодня зустрічали прибулих на львівському вокзалі та відвозили до польського кордону. Понад половина людей з нашої церкви виїхала з Сум, а з самого міста — близько третина усіх жителів.
Для тих, хто лишився в Сумах, актуальною стала гуманітарна допомога, адже місто було практично позбавлене доставки продуктів, у банкоматах було обмаль коштів. Добре, що ще за два тижні до війни ми вирішили запастися продуктами і створили спеціальний фонд для кризових ситуацій. Тож використали ці запаси для допомоги нужденним.
Також організовували доставку гуманітарних вантажів зі Львова в Суми. Вдалося відправити 4 фури, загальною масою майже 50 тон. Дві з них — до Сум та Ромнів, дві — на північ Сумської області. Крім того їздили буси навантажені продуктами, засобами гігієни та медикаментами.
З перших днів війни наш дім молитви перетворився на гуманітарний склад, де всі кімнати і навіть центральна зала були заповнені допомогою. У зв’язку з цим перші тижні ми не проводили недільних зібрань, а наші люди відвідували «Церкву Христа Спасителя» (старший пастор — Віктор Клець). Згодом, коли я був в Сумах, ми відновили служіння в нашому приміщенні, хоч і з ящиками в залі і клейонкою на підлозі. Людей зараз в церкві небагато — майже всі сім’ї з дітьми залишили Суми.
Основне служіння зараз — гуманітарна допомога в Сумах та в навколишніх селах. За цей час роздали сотні наборів, в які входили продукти, засоби гігієни та медикаменти, загалом — декілька тон. За підтримки активних людей з церкви закупили медикаментів на 40000 грн. і допомогли потребуючим в Сумах та області. Також велику кількість медикаментів ми отримали через різні волонтерські організації і передали в лікарні та солдатам на передову.
Окремо про воїнів. Наша церква постійно допомагає їм і продуктами, і медикаментами. Також передали дрон для патрулювання.
Щодо інших населених пунктів, де роздаємо допомогу, то це с. Річки, с. Нижня Сироватка, с. Бобрик, с. Самотоївка, смт Краснопілля тощо. Люди там, напевно, мають ще більшу потребу, ніж в місті, адже в місті легше знайти роботу, легше знайти продукти.
Ще до війни ми церквою організували щоденні молитві за Україну, а з початком бойових дій вони лише посилилися. Щодня о 20:00 через ZOOM ми збираємося і молимося за перемогу. Згодом до нас приєдналися служителі області і навіть невоцерковлені люди.
Хоч війна і внесла свої корективи, все ж служіння продовжується, Євангелія проповідується, Царство Боже проголошується! Хай Господь дарує нам перемогу і мир, а всі вороги з ганьбою втечуть!
