«Я змінився в цьому таборі!»

01.10.2019
0
8

Ще весною нашою командою координаторів почали розробляти програму на літо. Програма називалася: «За межею». Її ціль — навчити дітей страху Божого.

Табір розпочинався о 10:00 із представлення теми дня. Потім діти розходилися по командах на біблійні уроки, потім — на факультети (музика, спорт, рукоділля, кулінарія). Після обіду була загальнотабірна гра, спілкування по групах і вечірня програма.

Цього року ми провели 36 таборів у різних областях України. Були і нові місця, і знайомі з минулого року, де діти з нетерпінням чекали нашого приїзду. Усього табори відвідали 3200 дітей. Їм служили 170 чоловік нашої молоді.

В таборах служили навіть брати і сестри віком 14 років. Вечорами після табору ми проводили спілкування команди, спільне читання Біблії, спільні молитви. Дуже тішило, коли члени команди говорили: «Я змінився в цьому таборі!» Такі моменти зворушують до сліз… Адже ти бачиш, що ця праця є недаремною.

В деяких селах після табору проводили спілкування з місцевою молоддю біля вогнища, разом співали, роздумували над Словом Божим, пили чай. Цей час був особливим.

На третій день табору проводили євангелізації для батьків. Діти готували пісні, вірші, виступи для своїх батьків. На кожну євангелізацію приходило 15-40 батьків.

Так приємно, коли ти бачиш, що діти за три дні табору змінюються, у них з’являється бажання молитися, читати Біблію. В одному селі на другий день після закінчення табору маленький хлопчик встав вранці, почистив зуби, причепив бейджик і пішов з дому. Мама запитала: «Синочку, ти куди?» — «На табір!» — «Тож табору вже немає!» Хлопчик розвернувся і побіг… Коли повернувся, мама запитала: «Куди ти бігав?» — «Бігав у парк, де стояв табір, молитися». Коли я почула цю історію, то заплакала. І інші діти після табору виявляють бажання ходити на недільні школи, підліткові групи.

В одному селі дівчата-підлітки запитали у наставників, як отримати хрещення Святим Духом. Чому це їх зацікавило? Після табору одна дівчинка (14-15 років) зібрала дівчат своєї команди, щоб молитися разом з ними. Вона розповіла їм як із 12 років вживала алкоголь, а минулого року після табору Бог дав звільнення від цієї залежності. Від неї ж вони почули молитву іншими мовами. Таких свідчень є багато... Діти в кінці табору зі сльозами прощаються з наставниками, а потім чекають літа, щоб знову зустрітися.

Я щиро дякую Богові за це служіння. Особливе благоговіння наповняє моє серце, коли бачу як Бог спонукає нову молодь для цієї праці, як міняє їхні погляди, їхні серця. Непросто — залишити свої справи, роботу і присвятити літо для Господа!

Ірина Рузак, Волинська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати