«Я не знала, хто може захистити мого батька…»

31.08.2023
0
258

Протягом літа вдалося провести понад 20 таборів. Цього року табори були для нас особливими, Бог по-особливому торкався дитячих сердець. Усього понад 2000 дітей почули Добру Звістку про Спасителя. Велика частина серед них — підлітки, це перший рік коли їх було так багато.

У кожному таборі робили підліткові вечори, діти дуже відкривалися. Наставники виділяли час для індивідуальних розмов із кожною дитиною, це були незабутні моменти. Одного разу, хоча у програмі не було підліткової зустрічі, та підлітки не хотіли іти додому, а сказали, що вони хочуть спілкуватися. Після спілкування і молитви усі пригощалися смаженою картоплею з сосисками та солодощами.

Частина дітей в таборах — діти-переселенці, діти з окупованих територій, діти, чиї батьки на фронті. Ось декілька їхніх свідчень.

Дівчинка, 9 років: «Минулого року в таборі «Волонтери» у нас були такі блокнотики, в яких ми мали писати бажання, і я написала, щоб мій тато повернуся додому. І він повернуся 11 липня, а останній день табору був 10 липня».

Розповідь дівчинки, тато якої довгий час перебував на фронті: «Коли розпочалася війна, мені і моїй сім’ї було дуже страшно. Але я відчула всю її потужність і жах тоді, коли тато сказав, що їде захищати нас в епіцентр боїв. Наша сім’я православна, але, чесно кажучи, до церкви ми ходили лише на великі свята. У той момент я не знала, хто може захистити мого батька… Я чітко розуміла, що сам лише бронежилет його не захистить, але не знала як цьому зарадити і допомогти татові. Ми молилися як могли. Одного разу я почула новину, що у селі Селець буде християнській табір, і щиро зраділа. Тут я почула, що Бог є не лише суворим, а й Небесним Батьком та Другом, який чує і дає відповіді на молитви. Я щиро стала просити про те, щоб Він подарував мені зустріч з татом, бо я дуже і дуже за ним сумувала. І відбулося чудо — мій тато приїхав у відпустку зовсім скоро після молитви! Наш Бог є Богом чудес!»

Я щиро дякую Богові за можливість проводити табори. Серце радіє, коли я бачу, як Господь запалює зовсім юні серця служити. Ми бачимо як Бог протягом кількох днів міняє дітей. Батьки запитують: «Що ви зробили з нашими дітьми? Їхня поведінка змінилася, вони почали молитися, стараються бути слухняними». Я бачу, наскільки Бог піклується про це покоління, щоб воно знало істину, розуміло, що таке гріх, пережило особисту зустріч з Богом.

Також мала можливість проводити спілкування для дівчат. Ми говорили про те, як зберегти свою чистоту і чому це важливо, дехто вперше чули про це. Говорили про сучасні виклики для молоді і що про це каже Біблія. Після спілкування молилися. Так хочеться, щоб кожна з них зустрілася з Богом і зберегла свою чистоту і вірність. Вкінці всі дівчата отримали троянду, дехто казав, що ще ніхто їм не дарував квітів.

Цей період був непростим для нашої сім’ї. Мій тато 7 червня потрапив в реанімацію з геморагічним інсультом, він був у важкому стані, ніби йшло на краще, і ми думали, що все налагодиться, але потім стало набагато гірше, він вже не говорив, не рухався. Мама покликала служителя, тато покаявся і через три дні помер в реанімації. Непросто було це все пережити, але ми так близько відчували Бога, Він давав і дає спокій в наші серця. 28 років мама молилася за покаяння тата. Пам’ятаю, як мріяла, що тато покається і ми всією сім’єю будемо ходити на зібрання. Але тільки Бог знає, як краще…

Ірина Рузак, Волинська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати