«Ви пастор усієї нашої громади»
Було кілька моментів, коли смерть дивилася в очі, але віримо, що по молитвах ми збережені Богом до цього часу. Основним напрямком нашого служіння, як і раніше, є місіонерство та проповідь Євангелії. Продовжуємо збирати переселенців, які виїхали з нашої андріївської та сусідніх громад. Проводимо богослужіння та роздаємо продуктові набори. Зокрема, привозили картоплю із західної України. Оскільки картопля цього року дуже дорога, люди були дуже вдячні. Частину ми передали місіонерам та церквам, які займаються благодійними обідами, ще частину завезли військовим. Бачимо, що з кожним богослужінням люди наближаються до Господа.
Перед днем захисника до мене зателефонував голова військової адміністрації і попросив звернутися із словами привітання, з Божим Словом та молитвою до чоловіків, які служать в ЗСУ. І ми спільно з головою ТГ записали відеозвернення не тільки до військовослужбовців, а й до жителів андріївської громади, щоб вони надіялися на Господа. А згодом також записали привітання з різдвяними святами, щоб підбадьорити людей. Радіємо, що і представники влади, і жителі розуміють наскільки важливо сьогодні мати стосунки з Ісусом Христом, в Якому є надія. На сьогодні протестантська «Церква Божого спасіння» стала основною для наших односельчан через матеріальну й духовну підтримку. Голова нашої ТГ каже: «Ви пастор усієї нашої громади, не тільки села Андріївка!»
Цього року ми з дітьми провели дуже багато євангелізаційних служінь. Одне з них було на запрошення голови Михайлівської ТГ — у школі на свято Першого дзвоника. Нас поросили поділитися Божим Словом та піснями. Такого з служіння у нашій практиці ще не було.
Співпрацюємо у благовісті й гуманітарній допомозі з церквою «Христос — єдина надія». Багато людей на євангелізаціях виходять на покаяння. Також проводимо служіння в різних церквах нашого об’єднання, заохочуючи християн до місіонерства та благовістя.
Продовжуємо реалізувати різні програми у Запорізькій області, одна з них — допомога дровами. Їх місія «Добрий самарянин» із США закуповує для населення області, а ми розвозимо по декілька кубів на будинок. Поряд із цим молимося за людей, проповідуємо Євангелію, будуємо стосунки.
Продовжуємо працю в зоні бойових дій за 5-7 км від лінії зіткнення — розвозимо продукти, амуніцію, матраци. Зокрема, займаємося організацією доставки води військовим. Підтримуємо захисників Божим Словом та молитвою. Для них це цінно і важливо. Служимо на запорізькому напрямку і частково на донецькому, де воюють люди з нашої ТГ, зокрема мій рідний брат.
Роздумуємо над відкриттям нових церков, зокрема у м. Вільнянськ. Їздили туди, зустрічалися з представниками місцевої влади, обговорювали певні питання. Праці дуже багато, але мало працівників, тому просимо у Господа, щоб вислав місіонерів на ниви Свої.
Також мали зустріч місіонерського відділу Запорізької області, разом зі старшим пресвітером Анатолієм Трачуком обговорювали подальший розвиток місіонерства та ділилися досвідом. Попри всі виклики брати і сестри докладають зусиль і рухаються у благовісті.
Йде війна, прилітають каби, ракети, гинуть люди. Ніхто не знає куди прилетить наступного разу. Нещодавно вантажили машину дровами, і балістична ракета впала недалеко від нас, був великий вибух. Один молодий хлопець знепритомнів. Дякуємо Господу, що все ж маємо можливість служити. Серце наповняється Святим Духом, що дає сміливість іти вперед.