«Велике благословення — мати багато друзів»
З моменту написання останнього листа, ситуація в нашій місцевості трохи стабілізувалася, люди переважно заспокоїлися, повітряних тривог стало менше. У деяких прикордонних селах і містечках оголосили евакуацію, і багато людей приїхали до нас. Стали у пригоді наші ресурси — речі та одяг, які ми взимку привезли з Фінляндії. Ми стали надавали допомогу — безпосередньо, коли особисто зверталися до нас, а також опосередковано, коли самі чули про людей, які виїхали ні з чим. Висилали їм посилки з речами першої необхідності. Допомагаючи людям, ділилися з ними Доброю Новиною.
Благодійна організація «Стремління до нового» з м. Прилуки Чернігівської області час від часу надає нам продукти для формування пакетів і роздачі у нашій місцевості. Так, нещодавно ми завезли і роздали 50 продуктових пакетів у с. Піски, що біля кордону. На жаль, людей зібрати не вдалося, адже це небезпечно. Тому ми залишили продукти в сільській раді відповідальним працівникам, поспілкуватися та помолитися за них.
Іноді до нас звертаються люди, які опинилися за межею бідності, втратили житло або мають інші подібні проблеми. Ми стараємося допомогти їм соціалізуватися. Це не тільки надання речей першої необхідності, але навіть можливості помитися, постригтися, змінити одяг.
Займалися благоустроєм території дому молитви, а саме, приводили до ладу старе господарське приміщення. Зробили в ньому склад для речей, якими служимо людям.
Провели в нашій церкві підліткову зустріч, на яку приїхали друзі з Кролевця, Конотопу, Тернів і Хоружівки. Це був гарний час для спілкування і навчання. Спікером був пастор із Сум Валентин Ярошенко.
Початок літа, як завжди, був багатим дитячі заходи і програми. Лише в червні мали дев’ять заходів для дітей у нашій громаді. Зокрема, провели нашу програму в шкільних дитячих таборах, в садочках та в реабілітаційному центрі для дітей з інвалідністю. А завершили заходом на території дому молитви, куди запросили сусідів і знайомих. Дітей пригощали попкорном, а дорослих пловом і смаженою картоплею. У цьому всьому нам допомагала наша молодь, наші діти, які прагнуть служити. Це велика втіха для нас, батьків.
Нас дуже підбадьорює спілкування, співпраця і навчання, тому час від часу ми робимо зустрічі з місіонерами і служителями, проводимо спільні євангелізаційні заходи, благодійні акції, відвідуємо конференції, молимося і допомагаємо один одному. Велике благословення — мати багато друзів.
Я по можливості беру участь в освітніх справах в області, проводжу семінари для церков. Нещодавно двоє наших капеланів отримали диплом бакалавра богослов’я від філії Львівської богословської семінарії, яку я представляю в Сумській області. Приємно, що попри важкі життєві обставини християни прагнуть зростати у вірі і богопізнанні.
Щодо сім’ї — ми в порядку. Старший син закінчив школу, найменший збирається у перший клас. Не хворіємо, молимося про мир, надіємося на краще.
