«Велике благословення — бути частиною Божих справ!»
Час летить, і ми з Божою допомогою могли багато зробити. Хочу поділитись найяскравішими моментами нашої праці.
Здається, ми вже звикли до війни і до нової реальності. Щодня ми зустрічаємо і працюємо з тими, кому не пощастило більше, ніж нам — їхні доми розбиті, їхні міста стали небезпечними для проживання. В пошуках безпечнішого місця, вони приїхали до нас. Зараз переселенці залежні від волонтерів та центрів підтримки.
Наша область — одна із тих, яка прийняла найбільшу кількість переміщених осіб. Наше невеличке місто збільшилось на 4000-5000 осіб, 3000 з них хоча б раз побували в церкві. Ми вдячні Богові, що можемо їх підтримати — щодня видаємо десятки, іноді сотні продуктових наборів, а з ними й одяг, взуття, засоби гігієни, домашні овочі та фрукти. Кожному, хто звертається за допомогою, стараємося дати з продуктами якомога більше любові й турботи. Людям дуже не вистачає цього.
Загалом, наше місто не має можливості регулярно надавати підтримку переселенцям. Ми співпрацюємо з владою: коли люди звертаються, а допомога закінчилася, вони направляють їх до нас.
Крім продуктової допомоги, церква надає послуги з прання. Люди щодня приносять свій одяг для цього. Я несу окрему відповідальність в цьому служінні — записую в чергу, слідкую за справністю та функціонуванням пральної машинки та сушки. Коли настали холодні дні, люди стали записуватися на тиждень вперед. До цього більшість із них могли прати вдома руками, зараз не можуть…
Щопонеділка та щосереди в нас особливі дні, коли роздаємо свіжий хліб — не лише переселенцям, але й місцевим (пенсіонерам, багатодітним сім’ям, людям з інвалідністю). У цьому нам взялися допомагати місцеві підлітки. Вони співають для людей, поки ті чекають у черзі за хлібом. А в середу, коли ми роздаємо хліб літнім людям, приходять з ними поспілкуватися наші літні брати та сестри. В цьому зараз їхнє покликання, і вони дуже віддано взялися до цього служіння. Вони всі одного віку і розуміють один одного. Завдяки цьому, люди не лише отримують хліб, але і багато слухають Божого Слова.
Це велике благословення — бути частиною Божих справ! Я рада, що можу допомагати в цієї праці: знайти та підтримати бажаючих служити, організувати роздачу гарячого чаю для тих, хто сидить в залі і чекає своєї черги, попрацювати на реєстрації або на видачі допомоги, прибрати в домі молитви, посортувати одяг... Загалом, тут добре злагоджена праця — кожен бажаючий має свою ділянку служіння.
Наша команда, утворена з простих членів церкви, які до війни лише ходили на служіння. Зараз вони щодня спішать до церкви на чергування. За час війни церква стала дуже людним місцем. Війна розбила в зовнішніх людях стереотипи про те, ніби церквах гіпнотизують та забирають майно.
Дякую Богові, що змогли відновити залишене під час війни дитяче служіння по селах. Приїхали до дітей без гучних оголошень, але вони зібралися ще в більшій кількості, ніж до війни. У зв’язку з теперішнім завантаженням по соціальній праці, ми взяли лише три недільні школи та три підліткові групи. Разом з дітьми досліджуємо Біблію, її важливість та особливості. Говорили про прощення та Божу любов. Теми подаємо в незвичайному форматі, стараємося робити зустрічі не схожими одна на одну. Діти в захваті, і ми сподіваємося, що їхня активність не зменшиться з часом.
Ще одна недільна школа відкрилася під час війни в сусідньому районі, село Овсюки. Стараємося підтримати молоду сім’ю місіонерів, яка взялася працювати там з дітьми. Дякуємо Богу, що змогли знайти для них фланелограф та дещо з канцелярських приладь, разом пишемо програми і ділимося ідеями. Діти там приходять у великій кількості — до 45 осіб. На нас чекають ще дві недільні школи, але поки що ми їх не осилимо фізично…