«Вдячність пом’якшує серце»
Вдячність пом’якшує серце людини, робить його відкритим до розуміння та прийняття інших людей. І навпаки — постійне невдоволення та ігнорування добра робить людину егоїстичною та злою. Чомусь останнім часом Бог дуже часто спонукає роздумувати і говорити про подяку. Біблія вчить бути вдячними, зрощувати у собі цю якість. Виявляється це зовсім не так просто, не так просто навіть побачити те, за що я можу подякувати.
На одній зустрічі сестер (ми проводимо сестринське служіння раз на місяць) було домашнє завдання: нічого не просити в молитві деякий час, а тільки дякувати. На мій подив, одна із сестер відразу відмовилася від такого завдання, пояснюючи це тим, що вона ніяк не зможе не просити у Бога милості для своїх дітей і не молитися про закінчення війни. Звучить ніби правильно, але проблема в іншому — часто ми не можемо побачити вже вчинену Богом милість. Наприклад, дякувати Господу за те, що Він досі беріг дітей, що ми маємо численні обітниці в Божому Слові, що Він — люблячий, близький та дбайливий. Можна переформатувати свої молитви, щоб зрощувати в собі вдячне серце, адже така про нас воля Божа, (1Сол.5:18). Так от, ми дійшли висновку, що нам дорослим, давно віруючим, знаючим Господа потрібно вчитися бути дорослими.
Ще одна історія до теми вдячності. Після недільного богослужіння ми проводимо підліткові зустрічі. Одної неділі довелося спонтанно готувати програму, буквально за кілька годин. І знову тема спілкування звелася до подяки. Разом з дітьми записували, що в нашому житті викликає відчуття подяки, написали багато пунктів — на всю дошку. І прийшли до висновку, що, як не крути, джерело вдячності — Бог, все від Нього, будь-яка сфера нашого життя пов’язана з Ним, просто не всі люди це помічають і розуміють. І можна навчитися справжньої вдячності лише у Бога. Усвідомлюючи Його велич, силу і водночас Його жертву заради нас, неможливо не відчувати вдячності.
Ще розповім про велику подяку Богові. За можливість служити Йому та людям. Ми мали свято «День сім’ї». Разом з друзями-місіонерами розробили програму для дітей і дорослих, щоб сім’ї могли повеселитися, відпочити і разом із тим помолитися за Україну, щоб Бог помилував наш край і зупинилася страшна війна. Були чудові зустрічі, гарна команда, погода сприяла. Провели заходи в 11 населених пунктах — біля клубів, шкіл та домів молитви — у різних форматах. З деяких шкіл директори самі дзвонили та просили приїхати до них, а вчителі брали участь у програмі. Діти разом з батьками, бабусями, дідусями проходили різні естафети, завдання, було видно, що всім це дуже подобається.
На свята відвідували з євангелізаційною програмою деякі села, співали та проповідували Ісуса Христа воскреслого. Кілька разів отримували продуктову допомогу і могли роздати тим, хто потребує. Зараз важкий час і будь-яка допомога є актуальною.
Мали нагоду вчергове поїхати в Херсон, завезти продукти, воду, яка там на вагу золота, а найголовніше — благовістити та молитися за людей. Радує і дивує, що після проповіді та молитви люди спочатку підходили взяти християнські газети, які ми привезли з собою, а потім вже ставали в чергу за водою та їжею. Також відвідали солдатів. Це дуже важливе і потрібне служіння.