«Вірю, що буде пробудження серед молоді»
Дякую Богу, що можу служити, нести Благу Звістку людям. Праця в с. Хухра продовжується. Як і раніше, у нас тричі на тиждень проходять богослужіння, в суботу я проводжу дитячі зустрічі. Уже вдалося налагодити більш тісний зв’язок із дітьми та підлітками. Їхні серця все більше відкриті для Божого Слова та спілкування.
Із дівчатами-підлітками ми часто зустрічаємось окремо — на тиждень по декілька разів. Вони приходять до церкви серед дня, люблять мені допомагати. У процесі праці ставлять багато питань, які стосуються віри. У такій невимушеній обстановці дівчата легко діляться своїми переживаннями. Приходять і діти, як була тепліша погода, ми часто з ними гралися на вулиці, спілкувалися за чаєм. Я намагаюся створити атмосферу відкритості, щоб діти відчували, що тут їх люблять і приймають такими, як вони є. Праця із підлітками й дітьми насправді непроста, але дуже важлива, це майбутнє церкви. Хочеться, щоб якомога більше дітей почули Євангелію. Вірю, що зерна, посіяні в їхні серця, обов’язково у свій час проростуть.
Окрім того займаємося випічкою, майже щочетверга випікаємо хліб для прихожан нашої церкви та церкви у Котельві. Також роздаємо хліб малозабезпеченим сім’ям. Протягом тижня у нас була команда з Волині, і ми разом з дівчатами пекли хліб для ще однієї церкви. Є люди, які збирають копійку до копійки, і вони дуже дякують за хліб. Розповідають: «Принесли додому хліб, а діти сіли і за раз з’їли усю хлібину». В такі моменти хочеться ще більше і більше допомагати людям.
Оскільки церкву відвідують переважно жінки старшого віку, багато із них — вдови, то я намагаюся приділяти їм більше уваги. Іноді приходжу в гості — вони радо приймають, спілкуємося за чаєм. Декого потрібно просто вислухати, декому дати пораду, за когось помолитися. Зокрема, стараюся підтримувати трьох жінок, які прийняли водне хрещення, адже розумію як це зараз важливо і потрібно їм. Ми збираємося разом, спілкуємося, молимося.
Слава Богу, що нас відвідують різні команди, які можуть послужити і духовно, і фізично. Команда з Волині допомогла нам у проведенні Свята подяки, також вони відвідали будинок для літніх людей, територіальний центр. Також і ми з братами час від часу відвідуємо інші місіонерські станції, служимо Словом, а інколи й фізично.
Протягом тижня я служила в місіонерській школі «Голос надії», як частина команди Школи особистого євангелізму. Протягом тижня ділилися зі студентами досвідом вуличного благовістя. Студенти пройшли не лише теорію, а й практику. Мали дуже гарні бесіди з людьми, переважно з молоддю. Я люблю спілкуватися з молоддю про Бога, адже сама навернулася, коли мені було 18 років. Молодь дуже відкрита до спілкування, я вважаю, що це саме та категорія, на яку потрібно робити акцент в служінні. Вірю, що прийде час, і в Україні буде велике пробудження серед молоді. Думаю, багато хто готовий прийняти Ісуса Христа, нам потрібно лише сіяти. Одна дівчина, з якою ми спілкувалися, покаялася. Інші стажери і наставники також розповідали, що чимало людей виявили бажання повторити молитву покаяння. Слава Богу!