«У погріб вмістилося семеро дітей»
Настав важкий час для України. Прийшла війна, яка знищує людей, дітей та все навколо. Жителі Гуляйполя стали масово виїжджати в інші міста, села та закордон. Наша сім’я залишилась, ми не планували виїжджати. Але одного весняного дня містечко стали страшенно обстрілювати. Снаряди рвалися біля нашого дому, з вікон було видно вибухи та землю, яка летіла високо до неба, моторошні дуже голосні вибухи, від яких тремтів увесь дім. У нас немає безпечного підвалу, тільки маленький погріб, в якому вмістилось семеро маленьких дітей. А четверо дорослих біля них на колінах кликали до Бога. Ніколи не забути та словами не описати того, що пережила наша сім’я. В той момент час ніби зупинився, вибухи глушили молитву... Налякані діти зі сльозами на очах просили Божої допомоги. Господь, повний милості та любові, зберіг кожного з нас. Збережений дім, тільки осколки на подвір’ї. Слава Богу!
Без електроенергії та опалення було важко. Ми перебралися у підвал гуляйпільської школи-інтернату, де раніше проповідували Боже Слово. У підвалі були дорослі та діти — більше 100 чоловік. Ми потішали їх псалмами і Божим Словом, приходив мир та спокій, хоча навкруги лунали постріли. Були продукти, якими ми ділились з іншими, але вже закінчувався запас води. Майже тиждень у підвалі — хотілося вірити, що це сон, і ми скоро прокинемося у теплій, сонячній оселі. Повітря надворі ставало важким від вибухового пилу, а сонця ми вже давно не бачили. Снаряди стали долітати до нас. Пізньої ночі у молитві ми відчули, що треба збиратися. І рано вранці, зібравши дітей, ми виїхали на захід України.
Опинившись у безпеці, ми стали думати, як допомогти тим, хто лишився в Гуляйполі, та не мав можливості виїхати. Слава Богу за людей, які надавали нам заправлений транспорт, гуманітарну допомогу. Ми переправили понад 50 тон продуктів і ліків. Мешканці з великою вдячністю Господу брали пакунки та швидко верталися до сховищ. Розвантаживши продукти, забирали людей, які хотіли виїхати. Вони ділилися з нами своїми переживаннями, свідченнями Божої охорони. Як молилися, і Бог відповідав. Нажаль були і втрати, важкі поранення. Багато людей залишилися без будинків та рідних.
Знову і знову збираємо допомогу і вирушаємо в дорогу. Люди чекають на нас.