«У нього мала бути мама!»
Ось уже рік, як у нашій країні розпочалася повномасштабна війна. Згадуючи ранок 24 лютого 2022 року, пам’ятаю як складно і важко було приймати рішення щодо подальшого служіння. Безліч питань і думок: що робити, куди їхати… Сьогодні, оглядаючись на прожитий рік, сміливо можу сказати, що Бог — Той, Хто дає сили та залишається Вірним. Він вплинув як на наше особисте життя, так і на життя помісної церкви в Котельві.
До війни ми часто запрошували молодь з Рівненщини та Волині для допомоги в служінні, але вдавалося організувати не більше 2-3 команд на рік. Починаючи з березня 2022-го ми прийняли 18 команд молоді, які служили по тижню і більше. Мали можливість провести євангелізаційні зустрічі в кожному селі нашого району.
Зокрема, до нас приїжджала молодь із Луцька, з якою провели євангелізаційні зустрічі у Котельві та Хухрі (Сумської області) з різдвяною програмою та виставою. До церкви на святкове богослужіння прийшли близько 180 людей. Потім приїхала наступна команда, з якою ми відвезли продуктову допомогу (600 продуктових наборів) у м. Куп’янськ Харківської області, у м. Костянтинівка та м. Лиман Донецької області. Проїжджаючи містами та селами, бачили, як багато руйнувань принесла війна. Зустрічали багато відкритих людей, які моляться до Бога. Згодом до нас приїхали ще четверо братів із с. Колесники що на Рівненщині. Разом з ними провести чотири євангелізаційні служіння по селах району та роздали гуманітарну допомогу.
Також ми надрукували та розповсюдили серед жителів Котельви та навколишніх сіл 3000 календарів (А3). Роздавали спецвипуск газети «Голос надії». Багато людей з радістю беруть та читають християнську літературу.
Після одного зі святкових богослужінь моя дружина розповіла історію, яка сталася в житті знайомого хлопчика: «Сашко приїхав до Котельви з бабусею. Знайшов церкву та почав ходити на клуб для дітей. Почалася підготовка до Різдва. Хлопчик вивчив вірш, дуже гарно вивчив. Останні штрихи підготовки, прошу дітей прийти у святковому одязі. Сашко ніяково відповідає, що в нього лише одна толстовка... Розгублено дивлюся на нього і думаю: потрібно знайти для малого гарну кофтину. І ось свято Різдва в церкві. Звучать пісні, вірші. Загалом гарна атмосфера, якщо не враховувати постійні сирени. Після виступу дітей підходжу, щоб похвалити, підтримати добрим словом. Запитую, хто сьогодні запросив тата чи маму на свято. І тут Сашко відповідає, що покликав тільки бабусю, бо маму вбили «рускі нелюди», ще й не віддають її тіло, щоб поховати... Я довго мовчу, потім щось невиразно і незв’язно говорю. Ніби клубок у горлі. Знову щось пробую сказати. Обійняла, дала подарунок — але цього так мало. У нього мала бути мама! Біль… Гнів і лють. І знову біль. За Сашка. За тисячі таких Сашків. Господи, дай втіху цій дитині!»
Продовжую допомагати у службі пробації нашого району. Щопонеділка приходять чоловіки, які є умовно засудженими. На зустрічі ближче знайомимося спілкуємося на духовні теми. Радує те, що один із підопічних продовжує ходити до церкви, хоча його термін закінчився. Бачу, як його життя починає змінюватися на краще.
Спільно з місією «Велике доручення» ми купували печі-буржуйки та передавати для військових та для цивільних людей, які постраждали внаслідок війни. Загалом близько 500 буржуйок доправили у Харківську, Донецьку та Херсонську області.
Щосуботи проходять біблійні уроки для дітей, а також зустрічі для підлітків. Особлива наша молитва до Бога — за молодь та дітей.
Викладав біблійну лекцію в територіальному центрі соціальних послуг для пенсіонерів.
Також до нас приїжджав гурт Боришкевичів з Рівненщини, мали гарне євангелізаційне богослужіння. Зала була переповнена людьми. Після заключної проповіді люди молилися молитвою покаяння. Також приїжджав гурт «Левит» із Луцька.
Спільно з місіонерами с. Хухра проводимо богослужіння та допомагаємо один одному в різних проектах. По можливості раз на тиждень виїжджаємо з гуманітарною допомогою на Харківщину або Донеччину. Дякую Богові, що є команда, з якою можна звершувати місіонерську працю.
Просимо молитовної підтримки, ми потребуємо мудрості від Бога — щоб якнайкраще служити людям в цей час.
