«Снаряд упав між нами»
Все більше людей, які потрапили в тяжкі обставини через війну, потребують різної допомоги та підтримки. Найкраще підтримати може Господь, Його Слово, отож ми стараємося направляти людей до Ісуса Христа, проповідувати Добру Звістку, молитися за людей та разом з ними, вчимо їх молитися самостійно. Стараємося допомагати тим, хто потребує продуктів харчування, людям з інвалідністю. Робимо зустрічі з сім’ями військових, молимося, спілкуємося на духовні теми, підтримуємо психологічно.
Поділюсь свідченням про Божу милість та захист, коли ми перебували в Куп’янську, звершували капеланське служіння. До нас приїхали волонтери з необхідним вантажем. Двома автомобілями ми вирушили до військових, провели спільне служіння, спілкувалися. В кінці одній волонтерці стало зле, вона втратила свідомість, після повернення до свідомості у неї почалося блювання. В цей час починається масивний артилерійський обстріл. Нам необхідно швидше їхати, бо маршрут пролягає через річку тимчасовою переправою, усі мости зруйновані, і ціль ворога, в тому числі — ця єдина переправа. Хвора дівчина сіла у першу машину. Але мені прийшла думка пересадити її до нас, бо тут є кондиціонер, щоб їй було легше. Вирушили. Перша машина поїхала швидко, не турбуючись, що ми відстаємо і погано пам’ятаємо дорогу. Приблизно за двісті метрів до переправи ми побачили першу машину. У цей момент дівчині стає погано, ми зупиняємось, вона виходить. Я бачу як наші друзі переїжджають переправу, секунд сорок, дівчина повертається до авто, і в районі переправи лунає потужний вибух, усе затягується чорним димом та пилом. Якби перше авто нас чекало, а не їхало максимально швидко, по часу якраз воно було б на переправі в зоні ураження. Якби ми не пересадили дівчинку до себе і її не знудило перед переправою, по часу ми б також були в зоні ураження. Снаряд упав між нами. Ми усі дякували Господу за збереження. Дівчині стало легше і в той день волонтери поїхали додому, а ми з Олександром Ружилом лишилися і продовжили капеланське служіння. На превеликий жаль, на днях на цій переправі загинуло одразу восьмеро людей, двоє з них волонтери, тіла доставали з ріки…
Дякую за ваші молитви, пожертви, переживання, співпрацю. Всього найкращого, мирного, радісного від Всевишнього Бога.
Микола Шеремет, капелан, уривок з листа